У сучасному невгамовному, гостроконкурентному і перенапруженому світі духовність є потужним чинником повноцінного буття людини, збереження її цілісності і внутрішньої гармонії. Врахування духовного як метасистемного рівня в людині — один із визначальних орієнтирів розвитку психології, який набуває парадигмальної сили. Духовна парадигма, що аналізується у пропонованій монографії, орієнтує на пошук належного в особистості, характеризує цілісну людину з її здатностями вірити, любити, творити добро, свободу та відповідальність.