Християнська психологія » Біоетика » Чи справді немає релігійних причин, щоб оминути вакцинацію? І може, є моральні?

 

Чи справді немає релігійних причин, щоб оминути вакцинацію? І може, є моральні?

Автор: Петро Гусак від 16-01-2021, 07:46, переглянули: 1047

Чи справді немає релігійних причин, щоб оминути вакцинацію?

І може, є моральні?


Міркування стосовно висловлювань Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука про вакцинацію
та документу Конгрегації доктрини віри
“Заувага щодо моральності використання деяких вакцин анти-Covid-19”



У Понеділок, 11 січня 2021 року на офіційному сайті УГКЦ з’явилася замітка: “Блаженніший Святослав: «Немає жодних релігійних причин, щоб оминати вакцинацію»” [1] У замітці наведені висловлювання Блаженнішого Святослава, які необхідно тут процитувати:

“Саме вакцинація є одним із можливих способів запобігання поширенню хвороби. Ми повинні дбати про життя і здоров’я — своє і ближніх, а відтак про загальне благо і, очевидно, спільно над ним працювати”.

“Очевидно, що питання безпеки чи ефективності вакцини є в межах компетенції медиків. Жоден релігійний діяч не повинен входити в цю компетенцію. Коли йдеться про сприйняття вакцинації як явища, то в цьому немає жодних релігійних причин, щоб оминати вакцинацію. Сьогодні всі світові лідери, зокрема Святіший Отець і Патріарх Варфоломій, висловилися в унісон, що потрібно вакцинуватися. Бо це один з можливих способів запобігання цієї хвороби”.

Покликаючись на вільно відтворену на офіційному сайті УГКЦ Заувагу щодо моральності використання деяких вакцин анти-Covid-19, затверджену Папою Франциском [2], Блаженніший Святослав сказав: “У документі йдеться про те, що не лише можна вакцинуватися, але що це є моральним імперативом. Як християни, ми повинні дбати про спільне благо. Передусім треба бути християнами, і тоді різні псевдонаукові теорії відійдуть на задній план. Ми повинні дбати про життя і здоров’я — своє і ближніх, а відтак про загальне благо і, очевидно, спільно над цим працювати”.
Що ж стосується застережень багатьох вірян — УГКЦ та інших Церков — стосовно самого проведення вакцинації, Блаженніший Святослав зауважив, що “що часто люди плекають свої уявлення і забобони, які не мають нічого спільного з релігійним життям, ба більше, бувають важливішими від живої віри в Бога”: подібну заввагу він зробив у інтерв’ю, присвяченому святкуванню Різдва Христового та зміні календаря [3].

Що ж, спробуймо розібратися у цих висловлюваннях Блаженнішого Святослава — крок за кроком. І почнімо з того, де він каже, що питання безпеки чи ефективності вакцини є в межах компетенції медиків, та що жоден релігійний діяч не повинен входити в цю компетенцію. Як видно із усіх наведених висловлювань, Блаженніший Святослав сам увійшов у цю компетенцію, висловлюючись за вакцинацію як за “один із можливих способів запобігання поширенню хвороби”, а отже — апріорі (чи — “за замовчуванням”) приймаючи сторону тих медиків, котрі пропагують вакцинацію як “безпечний спосіб”, і не беручи до уваги позицію тих медиків, котрі висловлюють застереження проти вакцинації як явища, вказуючи на протипоказання й загрозливі наслідки для здоров’я, та ігноруючи факти незворотніх наслідків для багатьох людей, котрі були піддані вакцинації. [4]; [5].
Стосовно “дбання про здоров’я — свого і ближніх, а відтак про загальне благо”: кожна вакцина як явище містить завідомо шкідливі компоненти: збудник (активний чи інактивований) і/або його токсин, і консерванти (наприклад, формальдегід, ртутну сполуку метріолят...), та збудник має бути вирощений на відповідному живильному середовищі (про нього піде мова нижче). Відповідно, завдання кожної вакцини як явища — спричинити “легке інфікування” чи “легке захворювання”, з яким організм мав би справитися, виробляючи антитіла до збудника. Це в теорії. А на практиці, беручи до уваги ослаблення загального імунітету, забруднення довкілля, “електромагнітний смог”, важкі метали і канцерогенні чинники (наприклад, етилюючий компонент бензину — тетраетилсвинець, яким ми всі дихаємо в містах), алергенні чинники тощо, вакцинація може стати справжнім інфікуванням і/або спричинити важкі наслідки для здоров’я. І навіть якщо статистика свідчить, що в переважній кількості випадків вакцина спричиняє імунітет до захворювання, а патогенні наслідки настають в набагато меншій кількості випадків, то це — статистика опісля, а перед вакцинацією пацієнт не впевнений, у котре число він потрапить: у те, що без наслідків, чи в те, що з патогенними наслідками. Відповідно, це вибір “50 на 50”. Я говорив про це в онлайн-дискусії [6]. Окрім того, немає жодних ґарантій чи убезпечень від того, що пацієнт, будучи вже вакцинованим: у стані “легкого захворювання” — в часі, поки вакцина діє і організм із нею бореться, не є носієм — розповсюджувачем інфекції, та що не може бути таким носієм-розповсюджувачем й пізніше: маючи імунітет й не захворівши самому (чи — “переносячи безсимптомно”), вдихнути збудник і передавати його іншим. Отож, власне дбаючи про своє здоров’я і побоюючись патогенних наслідків, пацієнт цілком обгрунтовано й розумно може і має право відмовитися від вакцинації. З морально-богословського погляду: Друга заповідь любові: “Любитимеш ближнього свого, як себе самого” (Лев 19,18; Мк 12, 31) власне приписує любити ближнього як себе самого, а не “більше”: не існує морального зобов’язання любити ближнього більше від себе, намірено шкодячи власному здоров’ю, в даному випадку — вводячи собі завідомо шкідливі речовини (у деяких вагомих, морально значущих ситуаціях така любов до ближнього — більша, ніж до самого себе — може бути героїзмом, до якого, однак, не існує морального зобов’язання, а тільки моральне запрошення). І тут, власне, постає питання про “загальне благо” (точніше — спільне благо: bonum commune). Арістотель визначає спільне благо як “благо, властиве спільноті й осяжне тільки нею, однак, його індивідуально поділяють члени [цієї спільноти]” [7], і в такому самому сенсі його розуміє св. Тома Аквінський [8]. Це означає, що “загальне” чи “спільне” благо включає в себе індивідуальні блага кожного з членів спільноти й не може суперечити їм: спільне благо (як і сама спільнота) не є “надрядним явищем” (сутністю вищого роду чи виду), котрому індивідуальні блага і самі індивідууми мають бути принесені в жертву. Якщо, отже, я чи кожен інший член спільноти дбає про власне індивідуальне благо, відмовляючись вводити собі завідомо шкідливі речовини (що їх містить кожна вакцина як явище), то таким чином я чи кожен інший член спільноти дбає про загальне чи спільне благо, котре включає в себе суму індивідуальних благ кожного і всіх членів спільноти. Отож, формулювання: “Сьогодні всі світові лідери, зокрема Святіший Отець і Патріарх Варфоломій, висловилися в унісон, що потрібно вакцинуватися” (курсив мій — П.Г.) входять в колізію з поняттям “спільного блага”, викладеним вище, а окрім того — суперечать власним словам Блаженнішого Святослава про те, що “вакцинація є одним із можливих способів запобігання поширенню хвороби” (курсив мій — П.Г.): це значить, що існують інші способи запобігання поширенню хвороби: наприклад, дбання про власний імунітет, здоровий спосіб життя, здорове харчування, профілактичні содові та спиртові інгаляці, і зокрема — противірусні препарати (в тому числі — на кислотній основі (для прикладу: ті ж аспірин чи мефенамінова кислота), адже будь-який вірус — природний чи штучний — має білково-ліпідну оболонку, яка від дії кислот та лугів руйнується і генетична інформація віруса втрачається: гідролізується), а отже — вакцинація не є обов’язковою.
У тому контексті особливої уваги заслуговують слова Блаженнішого Святослава стосовно Зауваги щодо моральності використання деяких вакцин анти-Covid-19, затвердженої Папою Франциском: “У документі йдеться про те, що не лише можна вакцинуватися, але що це є моральним імперативом” (курсив мій — П.Г.). У згаданому документі справді є формулювання “моральний імператив”, але в зовсім іншому контексті: “Врешті, є також моральний імператив для фармацевтичної промисловості, урядів та міжнародних організацій забезпечити, щоби вакцини, котрі є ефективні та безпечні з медичного погляду, як рівно ж етично прийнятні, були також доступними для найбідніших країн у спосіб, який не є для них дорогим (витратним)”[9]. Таким чином, представлення Блаженнішим Святославом звороту “моральний імператив” як такого, що стосується обов’язку вакцинуватися (при посиланні на вищезгадану Заувагу Конгрегації доктрини віри) є або переплутанням місця цього звороту в оригінальних (англійському та італійському) текстах Зауваги, або наміреним бажанням достосувати текст Зауваги до проштовхуваної секулярними урядами загальносвітової практики обов’язкової вакцинації (а що при цьому йдеться про великі гроші, пов’язані із посередництвом, закупівлею і логістикою — дистрибуцією, складуванням, безпосереднім застосуванням вакцин, а отже — можливі корупційні схеми, Блаженніший Святослав мабуть знає) — у сподіванні, що віряни не читатимуть оригінальний текст. Це тим паче не в’яжеться, тому що в тій же Заувазі сказано: “ У тоже час, практичний розум чинить очевидним, що вакцинація не є, як правило, моральним зобов’язанням, а отже, вона мусить бути добровільною” (жирний шрифт мій — П.Г.) [10].
Розгляд вислову про “уявлення і забобони, які не мають нічого спільного з релігійним життям” я залишаю на сам кінець, а зараз спробую дати моральну оцінку центральній тезі самої Зауваги: моральному схваленню застосування вакцин, виготовлених на основі ліній клітин з дітей, абортованих у ХХ столітті (у 1960-70 роках). Своєю чергою, Заувага покликається на тезу Папської Академії за життя на цю тему, під назвою: “Моральні міркування про вакцини, приготовані з клітин виведених з абортованих люських фетусів” (5 червня 2005 року). Ця теза міститься в Листі єпископа Еліо Згречча, президента Папської Академії за життя, до пані Дебри Віннедж, виконавчого директора “Дітей Божих за життя” (9 червня 2005 року: тоді йшлося про КаКа — вакцинацію від кору, краснухи та паротиту)[11]. Єпископ Еліо Згречча теж апріорі приймає універсальну обов’язкову вакцинацію як необхідний засіб запобігання зараженням, наводить лінії клітин з абортованих дітей, використаних для виготовлення вакцин КаКа, представляє зло, яке загрожує, якщо вакцинація буде недостатньо масовою, а саме: зараження вагітних жінок, яке обернеться важкими патологіями їхніх ще не народжених дітей (і можливими євгенічними абортами), і грузнучи в розрізненнях між формальною та матеріальною, безпосередньою та віддаленою кооперацією у злі, приходить до висновку про моральну допустимість масового вакцинування ними дітей з огляду на вагоме благо (вбереження вагітних жінок від зараження кором, краснухою і паротитом). Натомість, батькам, які з міркувань сумління відмовляться вакцинувати своїх дітей такими вакцинами, єпископ Згречча закидає, що вони “стануть відповідальними за згадані патології та подальші аборти фетусів, якщо виявиться, що вони з патологіями”[12]. (Зауважу лише, що такі наслідки є тільки пробабілістичними: можливими, але такими, що можуть ніколи не настати, а єпископ Згречча став тут жертвою хибної з погляду етики і єретичної з погляду морального богослов’я теорії консеквенціоналізму, яка переносить моральну значущість зі самих вчинків на їх наслідки — часто непізнавані й такі, що можуть не настати). Подібно як і єпископ Еліо Згречча, Конгрегація доктрини віри у згаданій Заувазі стверджує, що використання вакцин, виготовлених на основі клітин з абортованих дітей є “віддаленою пасивною кооперацією у злі”, а тому — морально допустиме з огляду на “серйозний патологічний чинник”, на цей раз — пандемічне поширення вірусу SARS-CoV-2, який спричиняє Covid-19. При цьому Конгрегація запевняє, що таке використання не становитиме “формальну кооперацію у злі”, а отже — може бути практиковане “з добрим сумлінням”[13]. І в Еліо Згречча, і у Заувазі Когрегації доктрини віри десь вислизає й відходить на задній план усвідомлення, що використання вакцин, вироблених на клітинах абортованих дітей — попри те, що ця кооперація у злі не “формальна” (свідома й намірена участь), а “матеріальна” (участь тільки в “продукті”) й “віддалена” в часі, то все ж, це кооперація у злі, яка не може стати доброю навіть через добру ціль (подолання пандемії й вбереження інших людей від заражень): для того щоби вчинок був морльно добрим, він мусить бути добрим як у своєму об’єкті (виді самого вчинку — finis operis), так і в меті діяча (finis operantis) [14]. В даному вчинку – використанні вакцин з абортованих дітей — мета діяча є доброю (подолання пандемії і вбереження від заражень), а об’єкт (вид вчинку) є злим: користування наслідками злочину (певного виду каннібалізм, схожий на той, який практикували в гітлерівських концтаборах, використовуючи матеріали, отримані з переробки людських тіл). Тому весь вчинок є злим: “Як каже Діонісій, “добро походить з цілісної причини, а зло — з якогось дефекту” (Про Божі імена, IV) [15].

Таким чином, і Еліо Згречча, і Конгрегація доктрини віри своєю Заувагою, і Папа Франциск, який цю Заувагу потвердив, і офіційний сайт УГКЦ, який її ретранслював, плутаються в етиці й моральному богослов’ї та вводять вірян у важку моральну оману, спонукаючи їх обирати злі засоби для доброї цілі — за давно засудженим Церквою єзуїтським принципом: Omnes viae Romam ducunt: “Всі дороги ведуть у Рим” (тобто: для доброї цілі всі засоби добрі). На противагу до цього, УГКЦ як помісна Церква свого права, мала би не бездумно повторювати, а спротивитися цьому хибному моральному богослов’ю і вберегти своїх вірян від морального зла (певного виду каннібалізму): використання вакцин, вироблених на клітинах з намірено вбитих — абортованих дітей.
Все сказане досі стосується вакцин як таких (чи, як я їх називаю, “чистих” вакцин), тобто препаратів, витворених з метою запобігання хворобам. Однак існують ще й вакцини, метою яких є подавлення плідності: я називаю їх “брудними” вакцинами [16]. Немає жодної певності щодо того, що пропоновані зараз різними фірмами вакцини проти SARS-CoV-2 не є власне такими “брудними”. І ось тут потрібно повернутися до висловлювання Блаженнішого Святослава про відсутність чи наявність релігійних причин, щоб оминути вакцинацію: про “плекання своїх уявлень і забобонів, які не мають нічого спільного з релігійним життям, ба більше, бувають важливішими від живої віри в Бога”: перш за все, вакцинування “брудними” вакцинами, які подавлюють плідність, таки має щось спільного з релігійним життям. Але коби проблема була тільки в цьому! В інформаційному просторі є предостатньо інформації про активно просовувані й фінансовані Біллом Ґейтсом і Ко розробки компонентів і технік грядущого вакцинування — фермент люцифераза, який світитиметься в шкірі під відповідними променями як “паспорт вакцинації”, мікрокристалічні цукрові голки, яким він вводитиметься, наночастинки у вакцині, які взаємодіятимуть із електромагнітними сигналами певної частоти і впливатимуть на психосоматичний стан і поведінку людини... (Ресурси Google та Youtube допоможуть без труднощів її знайти). І в мене виникає запитання: Що робитиме Блаженніший Святослав, якщо ця інформація виявиться правдивою? І якщо виявиться, що інтенсивно пропагована (і мабуть невдовзі — примусова) масова вакцинація від коронавірусу — це і є те знамено (тавро, клейно), про яке сказано в Книзі Одкровення св. Йоана Богослова, 13:16; 14:9; 20:4 ? Чи Блаженніший Святослав (а також Конгрегація доктрини віри в її теперішньому складі і сам Папа Франциск, котрий потвердив згадану її Заувагу) візьме на себе роль, описану в Книзі Одкровення св. Йоана Богослова, 13:11-17 ? — аж до Одкр. 19:20; 20:9 ? Чи все-таки здійснюватиме своє пастирське служіння: застерігатиме й вестиме вірян та мобілізуватиме їх на спротив сумління й християнське свідчення (martyria), аби їх не чекала доля, описана в Книзі Одкровення св. Йоана Богослова, 19:20; 20:15 ?

Петро Гусак, Ph.D., к.ф.н.,
доцент кафедри філософії УКУ
Голова Львівської обласної громадської організації Товариства “Рух за життя”



ПРИМІТКИ


[1] Блаженніший Святослав: «Немає жодних релігійних причин, щоб оминати вакцинацію» — http://news.ugcc.ua/news/blazhenn%D1%96shiy_svyatoslav_nemaie_zhodnih_rel%D1%96g%D1%96ynih_prichin_shchob_ominati_vaktsinats%D1%96yu_91989.html?fbclid=IwAR3NUEKBe1CXldGhtROuNTtCZ8cuJetVnQD-RZ_BKu9_iZxDHbK3vGkiVls

[2] У Ватикані прокоментували моральність використання деяких вакцин проти Covid-19 —
http://news.ugcc.ua/news/u_vatikan%D1%96_prokomentuvali_moraln%D1%96st_vikoristannya_deyakih_vaktsin_proti_covid19_91853.html

[3] Святослав (УГКЦ) про зміну календаря та особливості святкування Різдва | Інтерв'ю —
https://www.youtube.com/watch?v=hKReGsqrhkc

[4] Vaxxed II: The People's Truth | Official Trailer | 2019 —
https://www.youtube.com/watch?v=vH6qQWnnWF0

[5] Vaccine hesitancy among healthcare workers and their patients in Europe. A qualitative study —
https://www.ecdc.europa.eu/sites/default/files/media/en/publications/Publications/vaccine-hesitancy-among-healthcare-workers.pdf

[6] Ексклюзив. Сварка через вакцину у прямому ефірі —
https://www.youtube.com/watch?v=IvnqC2x7yJw

[7] “A good proper to, and attainable only by, the community, yet individually shared by its members”. — Thomas W. Smith. Aristotle on the Conditions for and Limits of the Common Good. — The American Political Science Review Vol. 93, No. 3 (Sep., 1999), pp. 625-636 (12 pages), p. 625. — https://www.jstor.org/stable/2585578?seq=1 (переклад мій — П.Г.)

[8] St. Thomas Aquinas. Summa Theologiae, I-II, q. 90, a. 2; 4. — https://www.newadvent.org/summa/2090.htm

[9] “Finally, there is also a moral imperative for the pharmaceutical industry, governments and international organizations to ensure that vaccines, which are effective and safe from a medical point of view, as well as ethically acceptable, are also accessible to the poorest countries in a manner that is not costly for them”. — Congregation for the doctrine of the faith. Note on the morality of using some anti-Covid-19 vaccines, § 6. — https://www.vatican.va/roman_curia/congregations/cfaith/documents/rc_con_cfaith_doc_20201221_nota-vaccini-anticovid_en.html (переклад мій — П.Г.)

[10] “At the same time, practical reason makes evident that vaccination is not, as a rule, a moral obligation and that, therefore, it must be voluntary”. — Congregation for the doctrine of the faith. Note on the morality of using some anti-Covid-19 vaccines, § 5. — https://www.vatican.va/roman_curia/congregations/cfaith/documents/rc_con_cfaith_doc_20201221_nota-vaccini-anticovid_en.html (переклад мій — П.Г.)

[11] On Vaccines Made From Cells of Aborted Fetuses. — https://www.catholic.org/featured/headline.php?ID=2410

[12] Там само (переклад мій — П.Г.)

[13] Congregation for the doctrine of the faith. Note on the morality of using some anti-Covid-19 vaccines, § 3. — https://www.vatican.va/roman_curia/congregations/cfaith/documents/rc_con_cfaith_doc_20201221_nota-vaccini-anticovid_en.html

[14] St. Thomas Aquinas. Summa Theologiae, I-II, q. 18, a. 2; 4. — https://www.newadvent.org/summa/2018.htm#article7

[15] Там само (переклад мій — П.Г.)

[16] Див. для прикладу: Immunization to regulate fertility: Biological and cultural frameworks. — https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/0277953695000378



Категорія: Біоетика, Наукові статті, Блог Петра Гусака, Обережно

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.