Християнська психологія » Біоетика » ЗАПЛІДНЕННЯ «В ПРОБІРЦІ» НЕБЕЗПЕЧНЕ

 

ЗАПЛІДНЕННЯ «В ПРОБІРЦІ» НЕБЕЗПЕЧНЕ

Автор: zhorodenchuk від 16-11-2012, 03:31, переглянули: 1293

Наприкінці січня 2011 року в авторитетному медичному часописі «British Medical Journal» були опубліковані дані першого у світі великомасштабного дослідження із вивчення материнської смертності, пов’язаної із застосуванням штучних репродуктивних технологій.
Перше повідомлення про смерть матері у зв’язку з заплідненням «у пробірці» (IVF) змусило висловити припущення, що материнська смертність при застосуванні штучних репродуктивних технологій буде вищою в результаті старшого віку матерів, багатоплідних вагітностей та прееклампсії.
У найбільшій праці на цю тему, яка охоплює, зокрема, голландську базу даних за останні 24 роки, проаналізовані пізні ефекти синдрому гіперстимуляції яєчників та інші причини смерті, пов’язані з IVF. Це дослідження переконливо засвідчило, що материнська смертність при IVF вища, ніж загальна материнська смертність у Нідерландах. Порівняно з національним показником материнської смертності (12.8/100 000), кількість випадків загибелі жінок, безпосередньо пов’язаних з процедурою IVF, становить 6/100 000 , а пов’язаних з вагітністю після IVF — 42.5/100 000. Інших досліджень подібного масштабу, які вивчали б цю проблему, поки що нема.
На інтернет-сторінці NHS Choices наголошують, що випадки материнської смертності при IVF трапляються рідко, а відсутність смерті жінок від синдрому гіперстимуяції яєчників у згаданому дослідженні сприймають оптимістично, ігноруючи водночас наявність подібних летальних випадків у Великобританії. Нещодавно у цій країні за допомогою Конфіденційного питальника щодо материнської смертності виявлено 4 випадки смерті жінок, безпосередньо пов’язаної з IVF (синдромом гіперстимуляції яєчників) та три випадки смерті, пов’язані з багатоплодовою вагітністю в результаті IVF. Синдром гіперстимуляції яєчників зумовлює більшу смертність, ніж аборт. Кількість випадків смертей, пов’язаних з IVF, може бути применшеною, оскільки запис причинного зв’язку заборонений згідно Human Fertilisation and Embryology Act, а жінки при наданні їм акушерської допомоги не завжди повідомляють про факт застосування допоміжних технологій або донорство яйцеклітини.
Вважають, що жінки, які звертаються до допоміжних репродуктивних технологій, здоровіші, ніж звичайно, в результаті самостійного відбору та медичного обстеження. В усіх випадках смертей таких жінок спостерігали «ефект здорової пацієнтки», що дає змогу припустити, що жінок із найгіршим здоров’ям відраджують від застосування таких методів. Глобальна індустрія спирається на твердження, що це гарантує безпечнішу вагітність, проте висока материнська смертність вказує на протилежне. Із гіршим вислідом вагітності асоціюється старший вік жінки, до того ж у жінок, які звертаються до штучних репродуктивних технологій, більші ймовірність хронічних захворювань. Донорство яйцеклітини збільшує ризик прееклампсії, а багатоплодова вагітність супроводжується вищим ризиком практично усіх ускладнень вагітності. Друге, хоч це й звучить дивно, багато жінок із серйозними факторами ризику, які звертаються до штучних репродуктивних технологій, не отримують належного обстеження і консультування на початковому етапі і довідуються про можливість ускладнень тільки тоді, коли вагітність вже настала.
Парадоксально, що в країнах, які розвиваються, жінки здебільшого помирають від ускладнень «надлишку» плідності і абортів, натомість у постіндустріальних країнах високий ризик материнської смертності зумовлює лікування неплідності. Хоч вагітність в результаті IVF у Великій Британії визнана безпечною, пов’язані з нею випадки смерті засвідчують, що тягар зумовлених нею важких ускладнень для системи охорони здоров’я дійсно суттєвий. Довготривалий аналіз засвідчує, що все більша частка жінок звертається для лікування неплідності у старшому віці (середній вік у 1992 порівняно з 2004 роком становив відповідно 33 і 34,8 років). Жінки із тяжким синдромом гіперстимуляції яєчників, ускладненою вагітністю та їх глибоко недоношені діти звичайно потрапляють у державні лікарні, оскільки у приватних медичних центрах нема достатнього досвіду лікування таких хворих.
Що ж може знизити такий ризик для пацієнток? Малоймовірно, що принаймні більшість жінок будуть належним чином про це поінформовані, проте вони мусять знати про пов’язані зі лікуванням неплідності небезпеки ще до того, як розпочнуть таке лікування. Працівники центрів, які займаються штучними репродуктивними технологіями, повинні виявляти жінок групи ризику більш ефективно і адекватно інформувати про такий ризик пацієнток.
Автори голландського дослідження висловлюють своє побажання, щоб про усі випадки ускладнень і смерті у зв’язку з IVF повідомляли якомога швидше, щоб можна було зробити відповідні висновки, і це повинно підтримуватися відповідними вказівками в формальних реєстрах.

Подається заhttp://www.bmj.com/content/342/bmj.d436.full



Категорія: Біоетика

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.