Християнська психологія » Психологія сім'ї » Психологія подружніх стосунків » ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВИМИ У ПОДРУЖЖІ ПОТРІБНО ДІЙСНО ЛЮБИТИ І ЦІНУВАТИ ОДИН ОДНОГО

 

ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВИМИ У ПОДРУЖЖІ ПОТРІБНО ДІЙСНО ЛЮБИТИ І ЦІНУВАТИ ОДИН ОДНОГО

Автор: о.Теодор Дутчак від 9-01-2021, 14:22, переглянули: 234

Кожна сім’я стикається з проблемами сімейного життя. Часто молоді подружжя ставлять питання як навчитись любити і бути коханим, як подивитися на себе очима своїх дітей, як зробити взаємини в родині гуманними тощо. Саме відповді на ці питання пропонує нам американский прогресивний психолог і психотерапевт Вірджинія Сатір. Вона пише із свого власного досвіду, бо виросла у проблематичній сім’ї. Батько відчував себе не коханим дружиною, мати, в свою чергу, звинувачувала його в безвідповідальності. Але немає безвихідних ситуацій, тому вона твердить, що кожна проблемна сім’я може стати зрілою, але головне захотіти. І «Перший крок на шляху до змін – це розуміння того, що відбувається насправді» – згідно автора. Однак, часто люди не бачать проблем у сім’ї, тоді потрібно спеціальні «окуляри розуму» з допомогою яких можна розгледіти причини сімейних проблем. У сімейному житті буває привикання, рік за роком подружжя живе так ніби все гаразд. Думаю це привикання та нерозуміння, того, що діється насправді. Саме тому потрібно усвідомити, що не так і робити кроки до змін. І також не будувати собі ілюзій, що все має бути гладко у сімейному житті і не має бути непорзумінь чи конфліктів. Конфлікт – невід’ємна складова будь-яких стосунків.

“Подружжя ніколи не буває остаточною, завершеною справою, це – нагода для дозрівання” – Йоган Гете. Запам’ятаймо таку річ, що ідеальних сімей не буває, але успіх щасливої сім’ї залежить від кожного її члена. Щоб бути щасливими потрібно дійсно любити і цінувати один одного. Різні люди, різні характери, різне бачення ситуацій, але проблеми ті самі. У деяких сім’ях люди чіпляються за найменшу ситуацію, вони можуть кричати, чіплятися один до одного, мучити своїх ближніх. У інших – люди махнули рукою і роками несуть свій хрест, страждаючи або приносячи страждання своїм рідним. В. Сатір щиро вірить, що цьому є альтернатива: «Сім’я може стати тим місцем, де кожний знайде любов, розуміння і підтримку, навіть якщо життя за межами дому складається не дуже вдало. У сім’ї можна відпочити і набратися сил, щоб відчувати себе впевненіше в навколишньому світі».

Кожна сім’я живе за своїми правилами і одна з особливостей зрілої сім’ї – це вміння жити за сучасними правилами. Адже світ змінюється швидко, тому багато правил стають застарілими. Тому потрібно вміти рухатись вперед і не стояти на місці. Згідно думки автора я б звернув увагу на питання правил взаєморозуміння та любові між членами сім’ї. Цікава думка, що «Якщо ви хочете, щоб у вашій родині зросла кількість проблем, перестаньте любити і накладіть заборону на сексуальні відносини або їх обговорення». Є різні сім’ї, проте якщо ставиться заборона на щось, то напевно через страх чи незнання. Якщо є проблеми, то їх можна вирішити, головне не опускати рук та пам’ятати, що є «ми разом», а не хтось один, ми разом цінуємо ці стосунки, ми разом хочемо вирішити ту чи іншу проблему, ми разом прагнемо турбуватися про іншого, ми разом любимо і так далі.

Спільне життя двох людей в шлюбі в кращому випадку можна визначити як дуже важке. Як я вже згадував не раз, потрібно багато праці і витривалості, і ця праця буде тривати аж до смерті – вчитись ціле життя як жити. У подружньому житті є безмежні можливості для того, щоб отримувати задоволення один від одного через тілесний, інтелектуальний, чуттєвий контакт. Ми цілком можемо розвинути в собі вміння правильно оцінити себе, знайти нові можливості для власного розвитку і зростання. Наші можливості ніколи не вичерпуються, поки ми живі.

На шляху свого життя подруги натрапляють на багато труднощів. Натомість взаємна вірність, зроджена з любові, повага, взаєморозуміння, приносить у подружньому житті велике благо. Недарма кажуть: «Щоб зберегти подружжя, потрібно навчитися терпіти і прощати один одного». Вибір життєвого стану у подружжі — це важлива річ. І не просто собі одружитися, відгуляти весілля, а далі якось буде. Як говорять психологи: «Правильне приготування до подружнього життя — не підсумок здобутих теоретичних чи практичних знань, а праця над своїм “Я”. За цю працю пара береться, щоб навчитися по-справжньому любити один одного». Така праця над собою власне і є приготуванням до подружнього життя та того, що чекає на кожному етапі життя. Бо «Подружжя — це не підсумок сліпих сил природи, а установка Творця для здійснення Його плану любові у світі». (Папа Павло VI, Humane vitae, розділ 8).

Думки на книгу Вірджінії Сатір «Як будувати себе і свою сім’ю».

о. Теодор Дутчак



Категорія: Психологія подружніх стосунків, Блог о.Теодора Дутчака

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.