Християнська психологія » Психологія сім'ї » Психологія подружніх стосунків » СЕПАРАЦІЯ ВІД БАТЬКІВСЬКОЇ РОДИНИ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЩАСЛИВОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

 

СЕПАРАЦІЯ ВІД БАТЬКІВСЬКОЇ РОДИНИ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЩАСЛИВОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

Автор: Мирон Шкробут від 8-02-2019, 11:23, переглянули: 75

УДК 159.922.76
Шкробут Мирон
м. Київ


СЕПАРАЦІЯ ВІД БАТЬКІВСЬКОЇ РОДИНИ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЩАСЛИВОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ


Анотація. У статті презентовано аналіз сучасного стану інституту сім’ї в Україні, представлено дослідження впливу батьківської родини на гармонійність подружнього життя молодого подружжя. Розглянуто психологічні умови щасливого подружнього життя. Визначено необхідність сепарації від батьківської родини для створення власної сім’ї. Описано характер сепарації від батьківської родини у молодого подружжя.
Ключові слова: батьківська родина, подружжя, сепарація, вплив, залежність, контроль.

Аннотация. В статье представлен анализ современного состояния института семьи в Украине, представлены исследования влияния родительской семьи на гармоничность супружеской жизни молодоженов. Рассмотрены психологические условия счастливого брака. Определена необходимость сепарации от родительской семьи для создания собственной семьи. Описаны характер сепарации от родительской семьи у молодых супругов.
Ключевые слова: родительская семья, супруги, сепарация, влияние, зависимость, контроль.

Abstract. The article presents an analysis of the current state of the institute of family in Ukraine, it presents the study of the influence of the parents' family on the harmony of a young couple's life. The psychological conditions of happy marital life are considered. Determined the need for separation from the parent's family to create their own family. We described the character of separation of the young couple from the parent's family.
Keywords: parent's family, marriage, separation, influence, dependence, control.
Постановка проблеми. Інститут сім’ї в Україні зараз перебуває у надзвичайно важкому стані. На це впливає багато деструктивних факторів: війна на сході України, економічна і демографічна криза, масова еміграція працездатного населення, відсутність програми державної підтримки сім’ї.
Згідно статистичного бюлетеня Державної служби статистики України про "Природний рух населення" за 2016 рік було зареєстровано 229 453 шлюби, а розлучень – 129.997. Порівняно з 2015 роком було зареєстровано на 70.000 шлюбів менше (299.038 шлюбів у 2015 році - 229.453 у 2016 році), одночасно кількість розлучень майже не змінилася (129.373 розлучень у 2015 році - 129.997 розлучень у 2016р.) [1]. Сухі цифри статистики показують, що більше половини (56,655% ) шлюбів в Україні розпадаються.
У липні-листопаді 2012 року Благодійним фондом "Сім`я" за сприяння Міністерства соціальної політики та за фінансової підтримки компанії AVON Україна, було проведено Всеукраїнське соціологічне дослідження "Фактор сімейного щастя". Було опитано 1256 респондентів віком від 18 до 75 років у 5 містах України – Києві, Конотопі, Донецьку, Львові, Севастополі. Серед опитаних 42% чоловіків та 58% жінок, 16% розлучених та 84% одружених.
Результати свідчать, що більше половини жінок України (58%) замислювались про розлучення. Тоді як лише 42% чоловіків роздумували над можливістю розлучення..
Більше половини (56%) серед тих, хто не задоволений своїм подружнім життям, постійно сваряться зі своїми партнерами, а 53% з них важко вибачитись, навіть якщо вони й усвідомлюють свою неправоту. Дослідження також виявило, що сварки супроводжують нещасливі подружні стосунки. Лише 8% тих, хто є щасливим у шлюбі, часто свариться зі своїм партнером. 61% нещасливих пар часто сваряться з різних приводів.
Серед причин конфліктів в подружньому житті одними з головних є побутові причини (32% опитаних) та неможливість стримувати емоції (32% опитаних) , і лише у 4% українців причиною конфліктів є відсутність почуттів. Серед побутових причин на першому місці стоять активне втручання батьків в життя молодого подружжя. [2].
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблему впливу батьківської родини на особистість та її сім?ю досліджувала ціла низка вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: вплив батьків на становлення особистості розглядається в працях класиків психології Д. Віннікота,
Е. Еріксона, Д. Ельконіна, В.Сухомлинського, А. Фройд та ін., вплив стилю виховання батьків на особистість дитини представлений у дослідженнях
Л. Гридковець, Т.Говорун, О. Ісаєнко, Г.Католик, І.Ковальової, В.Кравця,
О. Насонової та ін; вплив батьківської родини на молоде подружжя можна віднайти в дослідженнях Т.Говорун, Л. Гридковець, К. Дмитренко та ін. Попри наявність досліджень в зазначеній темі, сама проблематика впливу батьківської родини на подружні стосунки дітей є недостаньо висвітленою із-за її багатогранності та складності.
Об?єкт дослідження – психологічні умови щасливого подружнього життя.
Предмет дослідження - характер сепарації від батьківської родини у молодого подружжя.
Мета статі: дослідження впливу батьківської родини на гармонійність подружнього життя молодого подружжя.


Основний виклад матеріалу.
Наукові дослідження показують, що 35% подружніх пар, які вважають себе нещасливими, зазнають активного втручання в їхнє сімейне життя з боку батьків. У 18% таких пар батьки ніколи не втручаються в їхнє сімейне життя, а у 47% - зрідка. Натомість, лише 7% пар, які вважають себе щасливими у подружньому житті, зазнають втручання батьків, 50% - зрідка і 43% взагалі не відчувають такого втручання.[2]
Отже близько 50% пар, незалежно від того, чи вони почувають себе щасливими в шлюбі чи ні, зазнають втручання батьків.
Дослідження також показало, що частка тих, хто не відчуває щастя у подружньому житті, втричі більша серед тих, хто виріс у нещасливих сім`ях, порівняно до тих, хто в дитинстві та юності жив у гармонії та злагоді (13% до 4%). 51% українців, які не почуваються щасливими у подружньому житті, сказали, що в їхній сім`ї припустиме застосування фізичної сили між партнерами і 86% щасливих сімей не зазнають насилля. 44% тих, хто зараз не зміг побудувати щасливих стосунків з партнером, в дитинстві був свідком насилля в батьківській сім`ї. Серед щасливих цей відсоток становить 28%. 35% тих, чиї батьки регулярно сварились та бились, прийняли таку модель поведінки між подружжям за норму та втілюють її в своє життя. [2]
У науковому просторі присутня ціла низка досліджень, метою яких було визначити фактори руйнації шлюбу [1; 2; 3; 4; 5; 6]. Не залежно від цільової аудиторії: чи це сім?ї, які переживають кризу, чи респонденти, які проходили процес розлучення, різними дослідниками був виявлений тотожний спектр причин (на які вказували і чоловіки і жінки), що призвели до кризи чи розлучення, зокрема були виявленні наступні дестабілізуючі чинники шлюбу:
• проживання з батьками одного з подружжя і в батьківській квартирі;
• конфліктні відносини з батьками одного з подружжя;
• зайва включеність батьків в справи молодої сім'ї, втручання в справи подружжя друзів/родичів одного з них;
• ранній/надто пізній шлюб;
• «дістантна сім'я» - вимушена тривала розлука подружжя (заробітки, відрядження, навчання в іншому місті і т. д.);
• сексуальна незадоволеність в шлюбі, зрада;
• соціальний, професійний або освітній статус подружжя різко відрізняє їх один від одного;
• «бі-кар'єрна сім'я» - висока кар'єрна мотивація як чоловіка, так і жінки;
• психофізіологічні проблеми в поведінці одного з подружжя;
• дошлюбна вагітність;
• безпліддя одного з подружжя;
• алкогольна або наркотична залежність, агресивна поведінка одного з подружжя;
• нереалістичні очікування в шлюбі, дєідеалізація партнера,
• неузгодженість ролевих очікувань в сім'ї.
Як бачимо, три позиції дестабілізучих факторів шлюбу стосуються відносин з батьками одного або обидвох з подружжя. Це вказує на важливість сепарації від батьківської родини для побудови щасливих гармонійних стосунків у сім’ї.
До проблеми сепарації в історії психології вперше звернулися в рамках психоаналітичного підходу (З. Фройд, А. Фройд, Mahler M., Blos P.). Реакцію дітей різного віку на сепарацію з батьками в різних умовах вивчали і описували А. Фройд і Д. Берлінгейм (1942, 1943), Р. Шпіц (1945, 1946), К. Вольф (1946), Дж. Робертсон (1958, 1962), Дж. Боулбі (1960, 1961, 1961, 1963), М. Малер (1961, 1973) та інші. Психологічна сепарація з батьками розглядається як одне з центральних завдань розвитку в період юності (Ericson, 1968; Havigherst, 1972; Lapsley та ін., 1989; Крайг Г., Бокум Д., 2005).
У психологічній літературі проблема сепарації розглядалася як:
- вихід з-під влади батьків (Blos, 1961);
- формування ідентичності (Erikson, 1968; Allison, Sabatelli, 1988; Josselson, 1988; Beyers та ін., 2003; Meeus та ін., 2005; Коерке S ., 2012)
- формування психологічної незалежності від батьківської родини (Hoffman, 1984; Кон, 1979; Варга, 2009);
- розвиток особистісної автономії (Ryan, Lynch, 1989; Kagitsibasi, 2005; Дергачова, 2005; Поскребишева, 2010);
- психологічне відділення від батьківської сім’ї (Lapsley та ін., 1989; Ситько, 2014);
- формування образу сім’ї (Іпполітова, 2011); [3; 5; 6].
На думку багатьох науковців сепарація — процес, який є послідовним усвідомленням людиною, що дорослішає, і її батьками своєї відокремленості і емоційне переживання цього. Сепарація передбачає не тільки розставання як фізичний факт, але більшою мірою — перебудову відносин між батьками і дітьми, під час якої формується почуття незалежності і відбувається побудова своєї унікальної особистісної ідентичності кожного з учасників процесу. А. Варга визначає це явище, використовуючи термін «зміни в системі першого і другого порядку». Зміни першого порядку передбачають фізичний аспект розставання, другого — психологічний, трансформація емоцій, відносин між учасниками процесу [3].
В Біблії сепарація від батьківської родини вказана як перша умова для шлюбу. «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.» (Буття.2:24) [7]. Цей вислів майже дослівно повторюється ще в трьох місцях Святого Письма, підкреслюючи важливість цієї умови.
Чин Вінчання молодят у нашому обряді також містить гарну символіку, яка підкреслює від’єднання від родини батьків і створення нової сім`ї. Молодята стають на білий вишитий рушник, який ніби відрізає їх від батьківської родини – далі вони йдуть вже самі – батьки залишилися позаду. Перші кроки молоде подружжя робить одразу після того як присягнули один одному «любов, вірність і чесність подружню, і що не залишу тебе аж до смерті»[8], обходячи навколо тетраподу, тримаючись за хрест або єпитрахиль священика. Йдуть вони самі – батьки лише спостерігають за ними.
В нашому народі існував звичай, коли після весілля в селі організовувалась толока і ціле село для молодого подружжя ставило нову хату.
Приклади ситуації, коли сепарація не відбувалася чудово і яскраво описані в «Кайдашевій сімї» І. Нечуя-Левицького – крик, сварки, стан постійної конфронтації і війни.
Молодята починають спільне життя, вони поступово пізнають один одного, «притираються» між собою, час від часу між ними спалахують сварки, непорозуміння. В цій ситуації втручання батьків, навіть з найкращих міркувань, лише підливає масла у вогонь. Тому для побудови щасливих гармонійних стосунків молодій сім`ї необхідно залишити батьківську родину. Сепарація повинна пройти на трьох площинах – фізичній, фінансовій і емоційній
Залишити фізично.
Багато молодих людей одружуються, але фізично не залишають батьківської родини. Цьому є об?єктивні причини: важка економічна ситуація в Україні, неможливість винайняти окреме помешкання. Але найчастіше це звичайна відсутність відповідальності за своє подружжя, очікування що батьки подбають, допоможуть в разі виникнення проблем. Разом з батьками ніби простіше і легше, але натомість виникають інші проблеми. Спільне проживання в одному помешканні з батьками створює зайву напругу і зайві конфлікти. Молоде подружжя часто не має своєї кімнати, не має свого окремого простору, в якому вони можуть усамітнитися. Часто доводиться чути про випадки, коли батьки (особливо теща або свекруха) дозволяють собі вільно в будь-який час заходити в кімнату молодят. Більше того - не дають встановити замок на дверях. Тоді у молодят залишається лише два варіанта: або вони залишаються на позиції «слухняних дітей» в батьківській родині, або беруть відповідальність за своє подружжя і залишають батьків.
Залишити фінансово.
Багато молодят - 26% чоловіків і 43% жінок - одружуються у віці від18 до 24 років [1]. Тобто вони або ще навчаються або щойно почали працювати за фахом. Дуже часто вони не мають достатніх ресурсів для фінансового забезпечення для майбутньої сім’ї. Батьки від щирого серця їм допомагають: купують продукти, оплачують комунальні платежі, вартість навчання. Але цим вони роблять своїм дітям ведмежу послугу – ніщо так не заважає твердо стати на власні ноги як шия, на якій сидиш. Дуже зручно багатьом молодятам нічого не робити і все мати, не має стимулу для особистого розвитку. Як наслідок маємо родини, де батьки забезпечують всі потреби своїх одружених дітей і їхніх дітей. Для цього вони працюють на двох трьох роботах, роками їздять на заробітки, перетворюючи своїх дітей на інфантильних споживачів.
Часто трапляється так, що молоді подружжя починають своє спільне життя з боргів – беруть кредити, щоб зробити шикарне весілля, або весілля роблять батьки. Батьки оплачують всі витрати, запрошують купу незнайомих молодятам людей. А потім молоде подружжя «розпочинає життя з боргів», віддаючи частину своєї автономії, дозволяючи батькам керувати у своєму житті. Тоді конфліктів не оминути – для одного з подружжя батьки не є рідними і слухати їх вказівки не має жодного бажання. Але є одне правило – хто платить – той замовляє музику. Якщо батьки оплачують витрати молодої сім’ї, періодично видають певну суму на забезпечення різних потреб, купують побутову техніку, то вони вважають, що мають повне право керувати і роздавати вказівки.
Тому для побудови гармонійних стосунків фінансова незалежність молодого подружжя необхідна . Якщо батьки зі своєї повноти чимось хочуть допомогти молодятам – то це потрібно прийняти лише як дар, який не потребує віддачі.
Залишити емоційно.
Для багатьох молодих подружжь фатальним стає занадто сильний зв'язок одного з подругів зі своїми батьками. Вони по звичайним побутовим питанням найперше радяться зі своїми батьками, а не запитують поради свого чоловіка чи жінку. Тоді «обділена половина» почуває себе відсунутою, непотрібною, оскільки без її участі приймаються рішення. Саме це і запускає суперечки та є боротьбою за вплив.
У сучасному світі смартфонів, планшетів, соціальних мереж відстань у тисячі кілометрів перестала бути перепоною для постійного контролю і негативного впливу з боку батьківської родини.
Під час консультування сімей багато разів доводилося чути про випадки, коли син чи донька щодня дзвонить і протягом однієї-двох годин докладно розповідає (звітує ) батькам про те, як пройшов день, що робили, що купили, слухає докладні інструкції що і як потрібно зробити далі. А подруг в цей час є поряд і дратується, відчуваючи себе відсунутим на другий план. Як результат конфлікти і взаємні звинувачення.
Тож, як показують представлені нами дослідження і результати власної психологічної практики, сепарація від батьківської родини є необхідною умовою щасливого подружнього життя.

Література
1. Cтатистичний бюлетень Державної служби статистики України про "Природний рух населення" за 2016 рік. Електронний ресурс http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2017/BL1001_2017_01_nat.pdf.
2. Електронний ресурс https://www.unian.ua/health/country/799816-35-neschaslivih-simey-zaznayut-vtruchannya-batkiv.html.
3. Варга А. Я. Системная семейная психотерапия / А. Я. Варга., Т. С. Драбкина – СПб. : Речь, 2001. – 144 с.
4. Гридковець Л.М. Світ життєвих криз людини як дитини своєї сім?ї, свого роду та народу : монограф. / Л.М. Гридковець – Львів : Скриня, 2016. – 512 с.
5. Дубинская В. В. Сепарация / В. В. Дубинская // Журнал практического психолога. – 2010. – № 6. – С. 73–90.
6. Малер М. Процесс сепарации-индивидуации и формирование идентичности / М. Малер., Д. Мак-Девитт // Психоаналитическая хрестоматия. Классические труды.; [за ред. М. В. Ромашкевич]. – М., 2005. – 360 с.
7. Святе Письмо, переклад о. Івана Хоменка, Видавництво оо Василіян, Рим ,1991.
8. Требник: освячення і благословення, Чин вінчання. Видавництво «Свічадо» .Львів, 2012.



Категорія: Психологія подружніх стосунків, Наукові статті, Блог Мирона Шкробута

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар:
Введіть захисний код: *