- Яка ж головна риса, що робить чоловіків мужчинами?
- Як процес прийняття рішень відрізняється у чоловіків та у жінок?
- Як не стати мамою для власного чоловіка?
І знову починаємо з мозку. Ви вже знаєте, що є відмінності у структурі мозку чоловіка та жінки (див. тут). Зараз нам потрібно пригадати орієнтацію нейронних зв"язків. У чоловіків краще проявляються зв"язки в межах одної з півкуль головного мозку. А в жінок виявляється більше зв"язків між півкулями головного мозку (завдяки більшій активності мозолистого тіла).
Ця особливість є причиною дуже важливої риси чоловіків - прийняття рішень та досягнення Цілі.
Чоловіки
У чоловіків півкулі головного мозку почергово, інакше кажучи, працює або логічна частина або емоційна. Обидві разом працювати не можуть. Це означає, що коли чоловік працює - то працює, він весь поглинутий своєю роботою, якимось кокретним завданням, яке потрібно вирішити. І найменше, що він в той момент хоче - це щоб його відволікали. Жінки добре знають, що коли чоловік щось ремонтує/майструє/творить чи просто читає (а тим більше бавиться в комп"ютерні ігри), то на спроби жінки його відволікти на більш важливе (на думку жінки) завдання чоловік реагує негативно (часом дуже негативно).
Точно так само (дуже негативно) він реагує на спроби жінки йому допомогти чи щось порадити у тій справі, чим він зараз займається. Якщо жінка намагається допомогти чоловікові, коли він її про це не просив, то чоловік відчуває себе приниженим. Він відчуває, що жінка не довіряє йому і не вважає його сильним і розумним, тому думає, що він сам не справиться і потрібно йому допомогти. Після такої "допомоги" чоловік нервується і свариться, а якщо така "допомога" є часто, то врешті решт чоловік, як правило, говорить дружині: роби сама, ти ж краще знаєш, як має бути. І після цього вже не робить тої справи (на жаль з комп"ютерними іграми так не стається :), але що стосується роботи по дому чи інших справ, які чоловік вважав своїм обов"язком, то після таких слів він наче знімає з себе той обов"язок і більше про нього не дбає (і навіть не переживає).
Точно так само, як чоловік займається справою і віддається цьому весь, так само і з "емоційною півкулею". Якщо чоловік переключився на емоції, то він хоче отримувати насолоду ТУТ, ВЖЕ і ПОСТІЙНО. "Гулять так гулять" - чисто чоловічий девіз. І чоловіки "відриваються по повній програмі", не зважаючи на наслідки. Особливо, якщо в компанії немає жінок.
Бо лише жінка здатна "переключати чоловіка". Самому чоловіку це дуже складно. Якщо чоловік займається якоюсь справою, він часто забуває про те, що потрібно поїсти чи пора спати. Чи просто робочий час уже закінчився і пора додому. Але дзвонить дружина і нагадує про смачну вечерю і дітей, які чекають тата і чоловік переключається на емоції. Він вже поспішає додому в очікуванні насолоди від дружини, дітей, вечері і комфортної домівки.
І всі знають, що після одруження чоловіки стають спокійніші, статечніші і вже не "гульбанять" як раніше, бо в певний момент дружина нагадує чоловіку, що завтра на роботу... і потрібно виспатись... Це зовсім не означає, що жінка мусить керувати чоловіком чи контролювати його. Адже тоді він почуває себе сином і відноситься як до мами (про це ще буде). Найкраще, коли жінка з повагою і любов"ю до чоловіка питається, чи не пора додому (або навіть можна сказати, що вона змучилась і хоче додому), а рішення все ж приймає чоловік. Чому це та важливо поясню пізніше.
Жінки
В жінок обидві півкулі працюють одночасно, зв"язки між ними є сильні і постійні. Це означає, що жінка не може "думати ні про що" чи "не переживати". Найцікавіше, що логіка та емоції працюють в неї одночасно. Жінка думає і відразу ж переживає, чи вона правильно думає... Тому жінкам є дуже складно розслабитись (особливо, коли немає довіри до Бога, а відтак і чоловіка, бо не було довіри до батька).
А ще жінкам надзвичайно важко прийняти рішення. Вони переживають про певне рішення ще "за місяць до того", потім приймають рішення і тут же кілька разів передумують і міняють його. Потім, вже коли потрібно сказати остаточно, все ж приймають рішення і переживають ще "місяць" до появи наслідків. І заспокоюються лише тоді, коли впевнюються, що наслідки підтверджують правильне рішення. Але коли, не дай Боже, рішення було неправильне, то жінка переживає ще "місяць", картаючи себе за неправильне рішення. Адже ж вона точно знала правильне рішення!
Я пишу "місяць" умовно, маючи на увазі, що жінка переживає про рішення досить довгий час (чим важливіше рішення - тим довший період часу). І витрачає на це рішення багато енергії, адже емоції це дуже енергозатратна річ!
В чоловіків, знову ж таки, все набагато простіше :). Коли я розповідаю жінкам, як чоловіки приймають рішення, то жінки довго не можуть повірити...
Розглянемо ситуацію, коли жінка приходить порадитися з чоловіком про якесь важливе рішення. Вона розповідає йому що вона думає (що їй видається логічним) і що вона хоче (описуючи це емоційно). Як правило ці речі не співпадають (інакше для чого ж радитись). Жінка постійно переключається - ніби треба те, але ж хочеться інше, але ж треба..., а з іншої сторони не так вже й погано... Чоловік спочатку намагається слідкувати за логікою її думок, але йому це складно, бо жінка переключає постійно його з логічного мислення на емоційне і назад. В якийсь момент він говорить: "Стоп!" (бо самій жінці важко зупинитись, насправді вона боїться, що чоловік прийме неправильне рішення, а яке правильне - вона ще не вирішила...). Маючи достатньо на його думку інформації, чоловік приймає рішення. Що відчуває жінка в цей момент? Незадоволення, відчуває, що це рішення неправильне і її думку не врахували... В більшості випадків є так, бо часто жінка сама не знає, чого хоче :). І тут важливо жінці прийняти рішення чоловіка, довіритись йому і перестати переживати. Просто для того, щоб берегти свої сили і нерви.
А що відчуває чоловік? Ось тут жінки мені не вірять, бо чоловік не відчуває нічого. Прийнявши рішення, чоловік перестає про нього думати (бо що тут ще думати). Чоловіки дуже рідко міняють своє рішення і вони зовсім не шукають підтвердження, що прийняли правильне (чи неправильне) рішення. І не думають про рішення аж до появи наслідків. Якщо наслідки позитивні і рішення правильне, то чоловік стверджує для себе: "Я герой!" і більше не думає про рішення. Якщо ж наслідки негативні, отже рішення неправильне, чоловік думає:... "Я герой, я з цим справлюся! Я зроблю інакше." Приймає наступне рішення і знову забуває на певний період часу. І зовсім не переживає, що він помилився. Адже для чоловіка помилки - це частина Шляху (більша частина...)
Важливий момент для дружини. Жінці завжди хочеться "вставити свої п"ять копійок". Коли рішення чоловіка було правильне, що захоче жінка йому сказати? "Я ж Тобі говорила!" А коли неправильне? - "Я ж Тобі говорила!" Жінка в будь якому випадку буде права, бо вона багато чого говорила :), і серед тих 20-ти рішень, які вона проговорювала, точно було правильне :).
Але моя порада для жінки, яка хоче бути дружиною для чоловіка, а не мамою. Мовчати про свою правоту і тішитись мудрим чоловіком у випадку правильного рішення. І тим більше так робити у випадку неправильного рішення. Бо, якщо жінка почне звинувачувати чоловіка у помилці, то вона автоматично стає в позицію мами (яка виховує і повчає). А це автоматично веде до того,що чоловік перетворюється на бунтівного сина і не хоче жодних звинувачень чи повчань. Як найлегше не робити помилок? Правильно - нічого не робити взагалі, тоді й помилки точно не зробиш.
Приймати рішення для чоловіка це головна риса, яка робить його мужчиною. Адже після прийняття рішення йде відповідальність. І якщо чоловік вміє приймати рішення і нести відповідальність за наслідки, то він зможе взяти відповідальність за себе, за дружину, за дітей, за сім"ю,... і навіть за суспільство. Без відповідальності чоловік не є чоловіком, але дитиною (я роблю, що хочу, а хтось подбає...).
І найчастіше саме ми жінки не даємо власним чоловікам стати чоловіками, ми не довіряємо їм приймати рішення і забираємо в них відповідальність (ми ж краще знаємо і швидше зробимо...). Це стосується спочатку матерів, потім усіх виховательок/вчительок/викладачок, а потім уже й власних дружин. Всі ці жінки, користуючись своєю більшою досконалістю, не дають ні часу, ні можливості хлопчикам/чоловікам помилятися і вчитися на власних помилках. А інакше мужчини не вчаться, лише через власний досвід і з підтримкою жінок (які вірять, що в сина/чоловіка все вийде). Іудейський равин говорить, що це особлива аскеза праведної жінки - стримати себе і не вказувати чоловікові, що і як він має робити.
