Українська асоціація християнської психології

Метою цього видання є підвищення ефективності роботи фахівців, до компетенції яких належить організація та безпосередня реалізація програм для кривдників та осіб, схильних до вчинення домашнього насильства у будь-якій формі, надання таким фахівцям знань та вироблення в них навичок, що дозволятимуть проводити практичну індивідуальну та групову роботу з кривдниками. Посібник може стати у пригоді всім, хто цікавиться проблемами запобігання та протидії домашньому насильству.

Видання доповнює Методичний посібник для фахівців, які впроваджують Типову програму для кривдників, ця публікація містить кращі практики та інструменти (групові та індивідуальні) для кожного етапу Типової програми для кривдників, основні принципи та етапи роботи з кривдниками з метою корекції їхньої поведінки, формування відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, а також уміння вирішувати конфлікти ненасильницьким шляхом.

Переглядав нещодавно український серіал “Спіймати Кайдаша” який створений за мотивами «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького, дія твору перенесена в реалії сучасної України. Під час перегляду особливо торкнула мене постать Мелашки у виконанні молодої талановитої акторки Дарини Федини. Мелашка – талановита співачка, поетеса, щедро обдарована Богом, чуйна і ніжна молода дівчина, а потім жінка, яка щиро любить свого чоловіка Лавріна, дітей.
Що сталося з нею?
Чому вона після багатьох років спільного життя з чоловіком кинулася в обійми іншого?
Що її спонукало до того?
В чому коріння зради?

Про те “Як пережити розлуку, і не розгубити стосунки”.
Розмова Наталії Попадюк з християнським психологом, сімейним психологом, травматерапевтом, заступником голови Української Асоціації Християнської Психології Мироном Шкробутом.

Зачепили в часі розмови:

– чи розлука є однозначно поганою для стосунків
– як чоловік, і як жінка переживає розлуку
– ми з цієї вимушеної розлуки вийдемо іншими, до цього треба бути готовими
– чи може жінка чи чоловік ділитися своїми труднощами навіть в таких складних обставинах, чи не буде це додатково “підгружати” партнера
– а якщо він може надіслати лише + або лайк -якщо він з війни приходить іншим
– як жінкам закордоном без чоловіків, і як чоловікам без жінок.
Після перемоги багато сімей воз’єднаються, і обоє будуть поранені, але те, що нас рятує, то любов, і прийняття

Ми говоримо про кризу у сім’ї на тій стадії, коли вже мало що можна змінити. І мало хто задається питанням – а чому так сталося?

Але якщо трішки повенутися назад – на рік, два чи більше, можна зауважити момент, коли саме сімейне життя дало збій. І найчастіше він починається з маленької нечесності. Можливо, навіть не у звиклих щоденних словах, а у тому, як люди вибудовували свої стосунки і повсякденне життя. Трудність виникає тоді, коли з якихось причин надто багато уваги приділяється неважливим речам, певним формальностям, а момент справжнього порозуміння затерто. І, як результат, з’являється спочатку невеличка, а потім все більша недовіра, недомовленість, невпевненість – в іншому і в собі. І, врешті, ігнорування цієї необхідності – порозуміння і довіри, без яких стосунки між людьми неможливі…