Чи вмієте Ви бути настільки енергійними і життєрадісними, як діти? Чи вмієте так тішитись сонцю, дощу, калюжам, метеликам чи каштанам? Чи вмієте, зайшовши в супермаркет, вибрати один чупа-чупс і бути щасливим від покупки?
Що ж такого є в дитинстві, що робить дітей щасливими, а з віком це минає?
Я б назвала одним з найважливіших компонентів дитинства - це вміння хотіти. Діти постійно щось хочуть. І, як правило, роблять те, що хочуть. І від того отримують масу задоволення і далі щось хочуть.
Чи часто Ви зустрічаєте дорослих, які із таким же задоволенням роблять свої справи щодня? Чи Ви самі є таким дорослим? Як часто Ви щось хочете, окрім хати, машини, нового телефону тощо. Я не маю на увазі, що ці всі великі і дорогі речі не потрібно хотіти. Але як часто Ви їх купуєте, як часто їх купівля приносить Вам радість?
Інша сфера, яка торкається більшості наших бажань, стосується інших... "хочу щоб хтось зробив чи не зробив щось, сказав чи не сказав щось"... тобто сфери, де ми точно нічого не вирішуємо і напряму зробити нічого не можемо...
Решту життя дорослий, як правило, не має часу хотіти. Бо "немає слова Хочу, є слово Треба!". Дорослий має багато відповідальності і знає, що і як треба зробити. На "хочу" з часом залишається все менше сил і часу. Наші маленькі бажання здаються нам дрібницями, на які не варто звертати уваги, а великі бажання "не поспішають" здійснюватися...
Досить часто перепоною нашим бажанням є наше виховання. Як часто в дитинстві ми чули "забагато хочеш", "це неможливо, задорого чи непотрібно" або теж саме "немає слова Хочу, є слово Треба!"? Почувши ці фрази від батьків і намагаючись бути чемними (і відповідати очікуванням батьків), ми старались менше хотіти... аж поки не зосталось бажань... Залишились одні обов"язки. І, в кращому випадку, Цілі, яких потрібно досягати, докладаючи великих зусиль.
Проведіть простий експеримент: згадайте, що Ви повинні ще сьогодні зробити. А потім відчуйте якесь певне бажання, яке Ви можете сьогодні задовільнити (для цього лише варто прислухатись до себе і запитати себе "що я відчуваю ЗАРАЗ? І що я хочу ЗАРАЗ?"). Де Ви відчули більше енергії, більше сил і бажання встати і щось робити?
Все дуже просто - якщо ми живемо лише нашими обов"язками, лише тим, що Треба, то звідки ж візьметься наша радість? Як ми можемо радіти кожного дня? Відповідь дуже проста - дозволити собі хотіти... Відчути свої справжні бажання ТУТ і ТЕПЕР. І ці бажання будуть стосуватись невеличких речей, які Ви можете собі позволити задовільнити відразу, чи, принаймні, найближчим часом. Звичайно, Ви можете хотіти і чогось дуже великого, тоді просто дайте більше часу на його здійснення :).
Для того, щоб бажання здійснювались і приносили Вам радість потрібно, щоб ці бажання були справді Вашими, справжніми. Тобто не навіяними рекламою чи "тому що сусід/ка чи колега купили/відвідали/відпочили десь і я теж мушу це мати!". Ваші справжні бажання Ви зможете зрозуміти лише тоді, коли будете в гармонії з собою, коли будете відчувати і проживати Ваші відчуття, емоції чи думки "ТУТ І ТЕПЕР". Тоді, коли Ви будете наповнені життям в дану мить, а не переживати про минуле чи турбуватись про майбутнє.
Такі справжні бажання здійснюються дуже швидко, навіть без Ваших надмірних зусиль. Здійснюються лише тому, що вони справді Вам потрібні і тому, що Ви це усвідомили і вербалізували (проговорили в молитві чи прописали в щоденнику). Коли Бог дає нам певні думки, бажання чи мрії, то Він вже зробив все, щоб вони здійснились! Життя неможливе без бажань, інакше кажучи, людина, яка нічого не хоче - не живе. Вона не відчуває повноти життя, та й для чого воно їй? Лише для того, що комусь щось від неї потрібно? І що доброго чи цікавого може статися в житті цієї людини? Якщо немає бажань - значить нічого не потрібно...
Тому не бійтесь хотіти. Справжні бажання приносять радість в життя, наповнюють його, дають нам сили і енергію. Лише не варто прив"язуватись до бажання, напружено чекати, поки воно здійсниться чи ставити себе в залежність від бажання (якщо здйсниться - буду щасливим/ою, а поки не здійсниться - моє щастя неможливе...). Потрібно усвідомити бажання і... відпустити. Довіряючи Богу, вірити, що Він посприяє здійсненню бажання (якщо це піде Вам на користь) чи не здійснить його (бо це зашкодить Вам) - "Але на все нехай буде Твоя Свята Воля!"
І що стосується великих бажань, навіть більше - справжньої великої Мрії, то мені дуже подобаються слова Пауло Коельо з "Алхіміка" : "коли Ти щось насправді хочеш, то весь Всесвіт сприяє здійсненню Твоєї Мрії".
"А що постановиш, то виповниться те Тобі, й на дорогах Твоїх буде сяяти світло" Йов 22:28
Мрійте! Мрії здійснюються!!!
Що ж такого є в дитинстві, що робить дітей щасливими, а з віком це минає?
Я б назвала одним з найважливіших компонентів дитинства - це вміння хотіти. Діти постійно щось хочуть. І, як правило, роблять те, що хочуть. І від того отримують масу задоволення і далі щось хочуть.
Чи часто Ви зустрічаєте дорослих, які із таким же задоволенням роблять свої справи щодня? Чи Ви самі є таким дорослим? Як часто Ви щось хочете, окрім хати, машини, нового телефону тощо. Я не маю на увазі, що ці всі великі і дорогі речі не потрібно хотіти. Але як часто Ви їх купуєте, як часто їх купівля приносить Вам радість?
Інша сфера, яка торкається більшості наших бажань, стосується інших... "хочу щоб хтось зробив чи не зробив щось, сказав чи не сказав щось"... тобто сфери, де ми точно нічого не вирішуємо і напряму зробити нічого не можемо...
Решту життя дорослий, як правило, не має часу хотіти. Бо "немає слова Хочу, є слово Треба!". Дорослий має багато відповідальності і знає, що і як треба зробити. На "хочу" з часом залишається все менше сил і часу. Наші маленькі бажання здаються нам дрібницями, на які не варто звертати уваги, а великі бажання "не поспішають" здійснюватися...
Досить часто перепоною нашим бажанням є наше виховання. Як часто в дитинстві ми чули "забагато хочеш", "це неможливо, задорого чи непотрібно" або теж саме "немає слова Хочу, є слово Треба!"? Почувши ці фрази від батьків і намагаючись бути чемними (і відповідати очікуванням батьків), ми старались менше хотіти... аж поки не зосталось бажань... Залишились одні обов"язки. І, в кращому випадку, Цілі, яких потрібно досягати, докладаючи великих зусиль.
Проведіть простий експеримент: згадайте, що Ви повинні ще сьогодні зробити. А потім відчуйте якесь певне бажання, яке Ви можете сьогодні задовільнити (для цього лише варто прислухатись до себе і запитати себе "що я відчуваю ЗАРАЗ? І що я хочу ЗАРАЗ?"). Де Ви відчули більше енергії, більше сил і бажання встати і щось робити?
Все дуже просто - якщо ми живемо лише нашими обов"язками, лише тим, що Треба, то звідки ж візьметься наша радість? Як ми можемо радіти кожного дня? Відповідь дуже проста - дозволити собі хотіти... Відчути свої справжні бажання ТУТ і ТЕПЕР. І ці бажання будуть стосуватись невеличких речей, які Ви можете собі позволити задовільнити відразу, чи, принаймні, найближчим часом. Звичайно, Ви можете хотіти і чогось дуже великого, тоді просто дайте більше часу на його здійснення :).
Для того, щоб бажання здійснювались і приносили Вам радість потрібно, щоб ці бажання були справді Вашими, справжніми. Тобто не навіяними рекламою чи "тому що сусід/ка чи колега купили/відвідали/відпочили десь і я теж мушу це мати!". Ваші справжні бажання Ви зможете зрозуміти лише тоді, коли будете в гармонії з собою, коли будете відчувати і проживати Ваші відчуття, емоції чи думки "ТУТ І ТЕПЕР". Тоді, коли Ви будете наповнені життям в дану мить, а не переживати про минуле чи турбуватись про майбутнє.
Такі справжні бажання здійснюються дуже швидко, навіть без Ваших надмірних зусиль. Здійснюються лише тому, що вони справді Вам потрібні і тому, що Ви це усвідомили і вербалізували (проговорили в молитві чи прописали в щоденнику). Коли Бог дає нам певні думки, бажання чи мрії, то Він вже зробив все, щоб вони здійснились! Життя неможливе без бажань, інакше кажучи, людина, яка нічого не хоче - не живе. Вона не відчуває повноти життя, та й для чого воно їй? Лише для того, що комусь щось від неї потрібно? І що доброго чи цікавого може статися в житті цієї людини? Якщо немає бажань - значить нічого не потрібно...
Тому не бійтесь хотіти. Справжні бажання приносять радість в життя, наповнюють його, дають нам сили і енергію. Лише не варто прив"язуватись до бажання, напружено чекати, поки воно здійсниться чи ставити себе в залежність від бажання (якщо здйсниться - буду щасливим/ою, а поки не здійсниться - моє щастя неможливе...). Потрібно усвідомити бажання і... відпустити. Довіряючи Богу, вірити, що Він посприяє здійсненню бажання (якщо це піде Вам на користь) чи не здійснить його (бо це зашкодить Вам) - "Але на все нехай буде Твоя Свята Воля!"
І що стосується великих бажань, навіть більше - справжньої великої Мрії, то мені дуже подобаються слова Пауло Коельо з "Алхіміка" : "коли Ти щось насправді хочеш, то весь Всесвіт сприяє здійсненню Твоєї Мрії".
"А що постановиш, то виповниться те Тобі, й на дорогах Твоїх буде сяяти світло" Йов 22:28
Мрійте! Мрії здійснюються!!!
