Християнська психологія » Психологія сім'ї » Зауваження щодо законопроектів № 4952 та № 5294

 

Зауваження щодо законопроектів № 4952 та № 5294

Автор: Петро Гусак від 18-11-2016, 05:56, переглянули: 1000

Зауваження щодо законопроектів № 4952 та № 5294

(«Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству»;
«Про запобігання та протидію домашньому насильству»)


Зовсім недавно на розгляд Верховної ради України було внесено два законопроекти: «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству» (№ 4952 від 12.07.2016 – ініційований депутатами Луценко Іриною Степанівною та іншими) та «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (№ 5294 від 20.10.2016 – внесений Кабінетом міністрів України, ініційований Ґройсманом Володимиром Борисовичем). Тексти законопроектів розміщені на офіційному порталі Верховної ради України [1]. Прочитавши їх, я хочу поділитися з читачами своїми міркуваннями:

Попри позитивну спрямованість [2] обидвох законопроектів на подолання негативного явища насильства, присутні в них формулювання викликають такі застереження:

• У них впроваджуються і використовуються як неначе загальновживані та технічні такі ненаукові терміни, як «гендер, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність». Термін «гендер» внаслідок перенесення його з граматики в соціологію та сексологію став ненауковим, позбавленим фактичного підґрунтя.

• Боротьба проти «домашнього насильства» та «насильства над жінками в сім’ї», окрім намагання запобігти дійсним злочинам та покарати за вже скоєні, містить приховану складову: вона готує суспільну думку до того, що сім’я є інститутом насильства в принципі, та що її потрібно замінити гендерними «текучими» формами співжиття. Переслідування за «домашнє насильство» та програми «перевиховання кривдників» зорієнтовані в основному на чоловіків – батьків. Наявність такої прихованої складової увиразнюється повторюваним вжитком формулювання «гендерно зумовлене насильство».

• Намагання запобігати насильству щодо жінок у світлі використання теорії гендеру є суперечливим: теорія гендеру руйнує поняття «стать», зводячи її тільки до біологічних ознак, а отже – руйнує саме поняття жіночості. Таким чином, теорія гендеру сама є насильством щодо жінок. Визначення: «гендер — соціально закріплені роль, поведінка, діяльність та характерні ознаки, які певне суспільство вважає притаманними жінкам і чоловікам» не відповідає дійсності.

• Формулювання «викорінення дискримінаційних уявлень про соціальну роль та обов’язки, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються» може бути використане проти сімей, базованих на шлюбі чоловіка і жінки та проти їхніх батьківських і материнських прав і обов’язків виховання дітей. Заклик «до викорінення ... будь-яких звичаїв і традицій» може бути інтерпретований як заклик до викорінення релігійних та національних сімейних і виховних традицій як таких: роль батька в сім’ї та підпорядкування дітей матері і батькові, їхні методи виховання (зокрема релігійного) можуть бути витлумачені як «дискримінаційні уявлення» та «насильство».

• Запропоновані в законопроєктах «притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка)» можуть стати фактором, що полегшуватиме та приспішуватиме процедуру вилучення дітей із сімей, а отже – стати кроком до впровадження ювенальної юстиції західного зразка.

• Формулювання: «Анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством» може бути застосоване до ширшого загалу громадян, зокрема, при витлумаченні сімейних і батьківських обов’язків як «домашнього насильства», а отже – стати приводом для роззброєння громадян.

• Впровадження «Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства» як електронної бази даних, держателем якого є центральний орган виконавчої влади (Кабінет міністрів) — це крок до тоталітарного контролю за сім’ями: кожна сім’я може бути трактована як потенційне середовище «домашнього насильства» і внесена до цього реєстру з усіма подробицями їхнього сімейного життя як «необхідною інформацією». Це по суті втручання держави у життя сімей, де можливі кризи, але також і примирення та прощення – без допомоги держави.

Підсумок: Обидва законопроекти № 4952 та № 5294 містять формулювання, що складають враження елементів соціальної інженерії: витворення нових форм суспільства, у яких сім’ї, що складаються з чоловіка і жінки, які перебувають у шлюбі, та їхніх дітей, зазнаватимуть суттєвих обмежень, а то й узагалі будуть дискриміновані.

Петро Гусак, к.ф.н.,
ЛОГО Товариство «Рух за життя»

ПРИМІТКИ


[1] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59648 ; http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=5294&skl=9

[2] Наприклад, законопроект № 4952 передбачає зміни в Кримінальному кодексі: впровадження покарання за проведення аборту або стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи. Такі зміни є позитивними. Натомість, словосполучення «задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153)» потрібно залишити без змін, бо такі дії заслуговують на покарання й тоді, коли вони чиняться за добровільною згодою іншої особи.



Категорія: Психологія сім'ї, Психологія впливу та протидії маніпуляцій, Блог Петра Гусака

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.