Ідея нації

Автор: Петро Гусак від 27-06-2020, 13:50, переглянули: 161

Ідея нації


Слава Ісусу Христу!

Вітаю усіх однодумців!

Сьогодні я з Вами хочу поділитися своїми міркуваннями про ідею нації (про це багато говорять, але це поняття все ж потребує роз’яснень).

• Передусім (і можете мене критикувати — кинути в мене чимось важким через онлайн не вдасться): Українці повинні повчитися ідеї нації в євреїв.
• І ось чому:
• У євреїв є поняття “колективної особистості”, базоване на спільному білогічному походженні від прабатька-родоначальника — глави роду. Див. Послання до євреїв 7, 5; 9-10: “Також і ті з синів Леві, що мають сан священства, мають за законом наказ брати десятину з народу, тобто з своїх братів, дарма що вони вийшли з бедер Авраама. … І Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч”.
• Спільне походження означає також і спільну відповідальність. “Колективна особистість” несе відповідальність як цілість за вчинки її окремих членів. Виразним прикладом такої колективної відповідальності слугує текст з книги Єшуї Навина 7, 1-26 про гріх Ахара (Ахана), котрий «взяв із присвяченого знищенню»: була покарана смертю уся його сім’я та знищене усе його майно, в т. ч. худоба.
• І хоча поняття народу як “колективної особистості” базується на хибній ембріології — воно не бере до уваги жінок і генетики по жіночій лінії (формування родоводів по чоловічій лінії та означування індивіда як сина, внука і правнука відповідних предків-чоловіків — це уявлення про розмноження шляхом передавання «цілих людей» у батьківському насінні все наступними нащадками-чоловіками: жінка при тому розглядалася тільки як «вмістилище» (варіанти: як носій «мертвої крові», оживлюваної чоловічим насінням, або ж по аналогії до землі, у яку чоловік сіє насіння). Відповідно, усі нащадки розглядалися як такі, що були перед тим у стегнах батька-родоначальника сім’ї чи роду), то воно допомагає євреям до цих пір триматися як цілість — принаймні, у протиставленні себе іншим націям і народам.
• Поняття нації як “колективної особистості”, котра вийшла зі стегон прабатька-родоначальника, має свої імплікації в уявленнях про владу і суспільні відносини:
“...то можна тобі наставити над собою царя, що його вибере Господь, Бог твій; з-поміж твоїх братів поставиш над собою царя. Не управнений ти настановляти над собою якогось чужоземця, що не є з твоїх братів” (Втор 17, 15).
• Часто цитована Заповідь: “Любитимеш ближнього твого, як самого себе” (Лев 19, 18) має ширший контекст, котрий не цитують: “16. Не ходитимеш обмовляти поміж земляків твоїх і не будеш байдужим, як буде в небезпеці твій сусід: я — Господь.
17. Не будеш ненавидіти брата твого в твоїм серці; докориш щиро ближньому твоєму, щоб не взяти на себе його гріха.
18. Не будеш мститися і не будеш злопам'ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: я — Господь” (Лев 19, 16-18). Тобто, Заповідь любові до ближнього — також і в контексті Християнства, яке розширило її дію поза межі одного окремого народу — має свою градацію: В першу чергу вона стосується власних братів і сестер, котрі вийшли зі стегон прабатька-родоначальника: кровно, а отже — етнічно споріднених, а вже потім — усіх дальших.
• Латинське поняття natio змістовно перегукується з єврейським поняттям “колективної особистості”, бо воно виводиться від nascor — народжуюся, і означає народження, походження, рід.
• Народження ж відбувається в сім’їприродному й плідному союзі чоловіка і жінки. І тільки такий природний союз чоловіка і жінки є сім’єю (всі інші форми спільного проживання чи співжиття сім’єю не є).
• Звідси ми можемо робити далекосяжні висновки у двох напрямках:

1. Напрямок перший: Кожен справжній націоналіст розглядає усіх членів своєї нації як єдинокровних братів і сестер, що походять з єдиної вихідної сім’ї, як осіб, котра кожна зокрема носить “націю” як “колективну особистість” в собі (а отже — ціла “колективна особистість” несе відповідальність за справжнє благо кожної такої особи, і навпаки — кожна особа несе відповідальність за справжнє благо цілої “колективної особистості”), а це значить: кожен націоналіст плекає та захищає інституцію сім’ї, оберігає життя і правильне виховання усіх зачатих в сім’ї єдинокровних братів і сестер, а отже — непримиренно бореться проти усіх злочинних законів і державних розпоряджень, котрі дозволяють на вбивство його єдинокровних братів і сестер до народження та руйнують сім’ю впровадженням збочених, протиприродних ідеологій (гендер, ЛГБТ, квір... і все інше, до чого може додуматися хвора фантазія).

2. Напрямок другий: Кожен справжній націоналіст є за своєю суттю етнічним націоналістом. Це означає, що він є ворогом усякого імперіалізму: він плекає й розвиває свою націю та країну інтенсивно, а не екстенсивно: на історичній етнічній території він піднімає внутрішні ресурси, підвищує ефективність гсподарювання, рішуче відмовляючись від загарбання та експлуатації чужих народів і територій. Звідси — моє послання російським націоналістам (бо з Росією у нас таке географічне розатшування, що якщо ще існуватиме світ, то ми одні від одних нікуди не дінемося): справжній російський націоналіст не лише повинен відмовитися від територіальних претензій на Україну (Київську Русь) та Біло-Русь, не лише поважати українських і білоруських націоналістів, а й сприяти розпаду імперського утворення під назвою “РФ” на більш як сотню справді незалежних, не-васальних держав кавказьких, угро-фінських, тюркських та північних народів, сприяючи їхньому формуванню й шануючи їхні націоналізми, а в себе — інтенсивно плекаючи розвиток Росії тільки на історичній території проживання етнічних росіян. (Моє послання “православно віруючим” імперіалістам типу Гіркіна: хто перебуває в полоні ідеї імперії, перебуває в полоні ідеї зла, а отже — не спасеться. Ну — якщо не розкається...).

І на останок:

Вищенаведені мною принципи єврейського національного саморозуміння та любові до ближніх мають в єврейському світогляді тільки внутрішньонаціональну чинність: у ставленні до всіх інших народів діє зовсім інший моральний кодекс. Українські націоналісти повинні наслідувати євреїв у тому першому: застосувати у себе, до своєї нації єврейські внутрішньонаціональні принципи, та — є такий німецький фразеологізм: den Spiess umdrehen — "обернути спис": не обирати “царем” (і всіма меншими "царятами") чужинця... (Втор 17, 15).

І щойно при застосуванні таких принципів на українському національному горизонті розвидниться...

Петро Гусак

Відео на Youtube є тут:




Категорія: Етнопсихологія, Психологія управління і лідерство, Блог Петра Гусака

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.