Християнська психологія » Психологія травмуючих ситуацій » Сексуальне насилля в Україні: від усвідомлення до захисту

 

Сексуальне насилля в Україні: від усвідомлення до захисту

Автор: Мирон Шкробут від 1-02-2022, 00:04, переглянули: 113

Сексуальне насилля в Україні: від усвідомлення до захистуДослідження було спрямоване на з'ясування уявлення суспільства щодо сексуальної безпеки, персональний досвід респондента, його поведінку у випадку підозри про розбещення дитини та ставлення респондентів до впровадження сексуальної просвіти в Україні як одного з механізмів захисту.

Сексуальне насилля – це тільки “зґвалтування”?
Як побачити дитину, яка потерпає від насильства та як діяти у таких випадках?
Яким є образ насильника та жертви?
Як поводитиметься дорослий, коли запідозрить, що над дитиною скоєно сексуальне насильство?
Чи зміниться поведінка від того, знайома дитина чи ні?
Яким є персональний досвід сексуальної освіти у дитинстві?
Скільки українців виступають за запровадження секс-просвіти в Україні та хто повинен освітою займатись: школа, медпрацівники, громадські організації, батьки чи хтось інший?
Коли українці починають займатися сексом?
Відповіді на усі ці запитання є у нашому дослідженні.
Результати дослідження будуть цікаві усім, хто хоче усвідомити, що таке сексуальне насильство та хто прагне навчитися оберігати дітей (своїх чи чужих) від нього. Отримані дані стануть основою для розробки превентивних програм та заходів.

Проєкт реалізовано Дослідницькою агенцією Fama на замовлення та у співпраці із Центром гідності дитини Українського католицького університету. Дослідження проводилось 6-19 серпня методом face-to-face рекрутинг та самозаповнення анкет респондентами. Загалом було опитано 1600 респондентів віком від 16 до 55 років.


презентація дослідження



Окремі результати:
загалом українці розуміють важливість секспросвіти для дітей. 46% респондентів вважають її необхідно починати ще до 8 років, 80% – у віці 9-13 років, 92% – після 14 років. Серед респондентів, у яких є діти, більше прихильників системної та ранньої секспросвіти, аніж серед тих, у кого дітей немає;
у сексуальному насиллі здебільшого звинувачують того, хто його чинить (77%). Є, однак, такі респонденти, які бачать провину обох сторін (21%);
згідно з уявленнями респондентів, кривдниками неповнолітніх переважно є незнайомці (62%), некровні родичі (41%), друзі / однокласники (33%) або інші знайомі (32%);
згідно зі свідченнями учасників дослідження, близько 4% з них стали жертвами зґвалтування в дитинстві, 23% – жертвами сексуального насилля та / або домагань (в тому числі зґвалтування);
відповідальними за попередження сексуального насилля щодо дітей учасники опитування називають у першу чергу – батьків дитини (92%), далі – педагогів (52%), а також шкільних психологів / соціальних педагогів (34%) та правоохоронні органи (52%);
у випадку виникнення підозри про розбещення дитини українці обіцяють не залишатись осторонь [проігнорують ситуацію близько 5% респондентів, коли мова про сторонню дитину, та близько 1%, коли мова про дитину найближчого оточення].

Повний звіт про дослідження "Сексуальне насилля в Україні: від усвідомлення до захисту"_2021.pdf [6.08 Mb]

Джерело: FAMA



Категорія: Психологія травмуючих ситуацій

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.