Подивитись в обличчя травми

Автор: Юрій Романюк від 22-04-2021, 15:09, переглянули: 177

Подивитись в обличчя травмиІсторія людства, це трагічна історія. Але завдяки механізмам адаптації ми відправлялися після кровопролитних воєн і техногенних катастроф. А ще до цього пережите насильство в наших сім'ях і наших предків. Чи залишає така травматична історія свій слід в нашій свідомості та в нашому житті або проходить непомітно гублячись в закутках пам'яті й хитрому сплетінні нейронів. Звичайно ж пережиті травматичні ситуації, часом навіть жахливі, залишають незгладимий слід в історії нашої країни, культурі, сім'ї та кожної окремо взятої людини. А які часом жахливі таємниці й секрети передаються з покоління в покоління, про це буває навіть страшно подумати та сказати в голос. Вони відбиваються на нашому емоційному, духовному і навіть на рівні фізіології та імунітету.

Дуже часто ми сприймаємо що психологічна травма виникає при дуже сильному насильстві однієї людини над іншою або у зв'язку з природними катаклізмами. Щоб зустріти людину, яка її пережила не обов'язково відвідувати"гарячі" точки, або місця, де природа показує свою неприборкану силу.

Дослідження, проведене Центрами з контролю і профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention, CDC.), показало, що кожен п'ятий американець піддавався сексуальному насильству в дитинстві; кожного четвертого били батьки, і приблизно в кожній третій парі трапляється фізичне насильство. У чверті з нас в дитинстві були близькі родичі-алкоголіки, і кожен восьмий ставав свідком того, як били його маму (A. Kardiner, The Traumatic Neuroses of War).

Історія людства, це трагічна історія. Але завдяки механізмам адаптації ми відправлялися після кровопролитних воєн і техногенних катастроф. А ще до цього пережите насильство в наших сім'ях і наших предків. Чи залишає така травматична історія свій слід в нашій свідомості та в нашому житті або проходить непомітно гублячись в закутках пам'яті й хитрому сплетінні нейронів. Звичайно ж пережиті травматичні ситуації, часом навіть жахливі, залишають незгладимий слід в історії нашої країни, культурі, сім'ї та кожної окремо взятої людини. А які часом жахливі таємниці й секрети передаються з покоління в покоління, про це буває навіть страшно подумати та сказати в голос. Вони відбиваються на нашому емоційному, духовному і навіть на рівні фізіології та імунітету.

Психологічна травма впливає не тільки на того хто її пережив, а й на оточення. Люди, які в дитинстві пережили насильство з боку батьків бувають до кінця життя не здатні побудувати свої відносини, в яких буде почуття захищеності та безпеки. Люди, які пережили сексуальне насильство закривають своє тіло і душу від свого партнера, закриваючись в цей момент від глибокої близькості та сердечної любові до нього. Люди, які пережили духовне насильство набувають викривлений образ Бога і втрачають зв'язок зі своїм внутрішнім світом. І кожен хто пережив травму, як би зупиняється в тому місці, життя перестає йти. З'являється просто точка. Життя поза травмою не тече, не набуває фарб, не викликає інтересу. Людину охоплює почуття спустошення, вона стає замкнутою і байдужою. Одночасно формується патологічна пильність на небезпеку і гіперреакція на будь-яку, навіть незначну загрозу в їх розумінні. Чи варто тоді дивуватися що все це починає заливатися алкоголем і наркотиками, проституцією та іншими формами насильства і знущання над собою....

Сучасні дослідження показують що травма переналаштовує тривожну систему нашого мозку, впливає на виділення гормонів стресу та активність цілої гормональної системи. Мало того було відкрито те, що травма порушує роботу тих структур мозку які відповідають за передачу фізичних відчуттів і внутрішнього усвідомлення того, що ти живий.

Ці зміни пояснюють, чому люди котрі пережили травму стають надто чутливими до потенційних загроз, стають більш замкнутими та стриманими у своєму повсякденному житті. Вони також допомагають нам зрозуміти, чому ці люди часто раз за разом повторюють одні й ті ж помилки, опиняючись в ситуації коли вони не в змозі витягнути висновки з попереднього досвіду. Тепер нам відомо, що їх поведінка не є наслідком морального занепаду, нестачі сили волі або поганого характеру – це наслідки реальних змін котрі відбулися в мозку.



Категорія: Психологія травмуючих ситуацій, Блог Юрія Романюка

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.