Християнська психологія » Психологія травмуючих ситуацій » Любов – не хвороблива залежність. Її не заслуговують – її дарують безумовно

 

Любов – не хвороблива залежність. Її не заслуговують – її дарують безумовно

Автор: Мирон Шкробут від 22-12-2019, 19:35, переглянули: 49

Любов, як і життя, – найцінніший дар, який людина дістала від Бога, і яким може поділитися чи розділити з іншими. Це те, на чому будуються правдиво міцні і життєздатні стосунки, – зокрема, й у сім’ї, між чоловіком і жінкою. Але часто трапляються випадки, коли те, що називають любов’ю, нею не є. Чим же є це хворобливе почуття, яке не приносить радості, забирає сили й енергію і більше схоже на ненависть? Про це у програмі «Психологічна порадня» на Живе радіо Воскресіння – християнський психолог Мирон Шкробут у рамках курсу «Рецепти щасливого подружжя».

Психолог порівнює стан закоханості із багаттям, розпаленим із тонких гілок хмизу, – горить високо, яскраво, проте швидко згорає. Щоб зберегти цей вогонь, потрібно докласти дров, дбати про вогнище, і полум'я горітиме довго, хоча, може, і не таким фейєрверком. Те саме – й зі стосунками. Прагнення до яскравості як самоцілі і бажання, щоб вогнище горіло до неба, часто є проявом зовсім інших почуттів і потреб, але аж ніяк не любові. В певних випадках можна говорити про спотворення цього почуття чи й взагалі про підміну понять.

«Часто такі стосунки стають співузалежненням – або взаємним, або когось у парі, – говорить пан Шкробут. – Але любов не може бути залежною…»

Любов – не хвороблива залежність. Її не заслуговують – її дарують безумовно


Як же розпізнати – любов це чи щось інше? Перша ознака хворобливості – якщо свої думки і почуття не відрізняються від думок і почуттів іншого. Здавалося б, повна гармонія, але це не так. Модель «ти завжди правий/права», «як захочеш, так і буде» лише на початках здається ідилією, яка дуже скоро переходить у зовсім інший сценарій – коливання між «жити без тебе не можу» і станом, коли одне одного готові роздерти на шматки. Так, при цьому є великий викид адреналіну, і люди живуть у постійному стресі. Психолог стверджує, що якщо це й любов, то хвороблива.

«Оті пісні, які лунають зі всіх ефемок – «я тебе люблю, не покидай мене, без тебе я помру» – якраз про хворобливу любов, про цю співзалежність, яка подається як модель для наслідування, ідеал. Але це – пісні неврозу чи про невроз…»

Українське слово «залежність» не зовсім точно передає зміст цього поняття, натомість латинське addictus означає «бути приреченим через згубну звичку», «бути рабом чогось». Аддикцією у медичній термінології називають, зокрема, один із видів наркотичної залежності, проте механізми дії будь-яких залежностей схожі.

Хто і чому потрапляє у такі співзалежні стосунки? Причини, як і щодо багатьох інших психологічних проблем, слід шукати у ставленні батьків до дитини. Якщо дівчинці у 3-6 років тато не дав зрозуміти, що вона люблена і гідна любові, то підрісши, вона прагнутиме це почути від інших чоловіків, заповнити цю пустку. Проте інші – такі ж підлітки, як і вона, як правило і за рідкісними винятками, можуть дати їй лише одне – секс. Так у 12-13 років починається статеве життя – розхристане, безладне і нищівне.

«Але такі «підліткові» стосунки бувають не лише у 13-16-річних, – свідчить психолог. – У моїй практиці були 30-40-річні пари, які емоційно і психологічно залишилися підлітками, причому у деструктивних проявах – з установками «дай мені все і зараз», крайньої інфантильності тощо. Досить болісно дивитися на подружжя, яке уже багато років у шлюбі, але не може взяти відповідальність за своє життя, яке досі є грою в пісочниці, в солдатики чи ляльки…»

Хвороблива закоханість часто виникає, коли у молодої людини чи підлітка – брак спілкування у сім'ї чи й у соціумі. На дитину не звертали особливої уваги ні батьки, ні однолітки, і от з'являється хтось, хто вислухав, пригорнув – і все. Ця людина стає всім. Прекрасно ж, що знайшовся хоч хтось, кому вона чи він потрібні й цікаві, чи не так? Але часто і ця закоханість, й такі стосунки є ілюзією, розвіювання якої може бути дуже важким.

«Узалежнені люди шукають схвалення інших: похвалили – і їм добре, зробили зауваження – і це сприймається болісно, – каже психолог. – Часто відчувають провину за те, що у когось щось не так. Наприклад, отримали син чи донька погану оцінку, а гризе себе мама, мовляв, «це моя вина». Те саме у стосунках: це засвоєний шаблон поведінки, коли людина не чує і не бачить себе і своїх потреб, не вміє сказати «ні», розчиняється. Але це не дарування себе у любові – це бартер: я віддаю себе тобі, але так само ти мусиш віддати себе мені, я тебе не відпущу ніколи і нізащо…»

Фактором ризику для виникнення таких поведінкових моделей є дисфункціональні сім’ї, у яких немає повноцінного емоційного зв'язку між батьками й дітьми. Це грунт, на якому виростає хвороблива любов як потреба заповнити порожнечу, яка є всередині.

«Діти засвоюють, що любов, в даному випадку, батьків, потрібно заслужити – поведінкою, гарними оцінками чи миттям посуду, – пояснює психолог. – І коли людина дорослішає, цей патерн нікуди не зникає: вона так само намагається чиюсь любов заслужити і очікує, що й її любов також будуть заслуговувати. Але любов не заслуговують, не купують, не випрошують – її дарують, вона безумовна. Люблять не за щось, а просто так, інакше це вже не любов, а бартер…»

Виправити таку модель поведінки можна і потрібно – врешті, справжня любов і справжнє щастя варті будь-яких зусиль і часу.

«Здорові стосунки будують здорові особистості, – каже психолог. – Якщо у людини – чоловіка чи жінки, занижена самооцінка, купа страхів всередині і вона думає, що хтось зробить її щасливою, вона глибоко помиляється. Велика помилка багатьох жінок – думати чи говорити чоловікові «ти повинен зробити мене щасливою». Але чоловік може лише примножити те, що у жінці вже є: якщо у неї є внутрішнє відчуття щастя – він це примножить, якщо ж самооцінка занижена – може примножити й це, особливо, якщо він агресор…»

Що ж робити? Психолог каже: заглибитися у себе, для початку задавши собі просте питання – хто я? ким я є? До правдивої відповіді, зазвичай, дійти не так просто. Але коли людина знаходить свою справжню особистість, полюбить себе, відчує вдячність до Бога за те, ким вона є, вона легко і природно зможе побудувати здорові стосунки з іншим – допомагаючи одне одному, підтримуючи, даруючи себе.

Повний стрім програми можна подивитися тут:




Категорія: Психологія травмуючих ситуацій, Психологія подружніх стосунків, Психологія залежностей, Блог Мирона Шкробута

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар:
Введіть захисний код: *