Християнська психологія » Психологія травмуючих ситуацій » ТЕОРЕТИКО – ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ РІВНЯ СТРЕСУ В МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

 

ТЕОРЕТИКО – ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ РІВНЯ СТРЕСУ В МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Автор: Наталія Бакай від 25-10-2019, 10:32, переглянули: 51

У статті описано фактори та умови, що впливають на зростання рівня стресу і відповідно призводять до порушення функціонування окремих органів, до серйозних хвороб та психоемоційних проблем особистості та порушення її адаптаційних можливостей.
Автори розширюють знання щодо особливостей виникнення та протікання стресу в медичних працівників. В статті запропоновано емпірично обґрунтовані способи зменшення впливу стресу на медичних працівників.
Ключові слова: стрес, еустрес, дистрес, медичні працівники, фізіологічні реакції організму, рівень стресу.
Постановка проблеми. Переважна більшість людей сучасного суспільства знаходяться під впливом стресу, бо у часи науково-технічного прогресу та збільшення темпу життя посилюється психічна діяльність людей. Тому й виникає проблема стресу, тобто напруження і перенапруження фізіологічних систем організму під впливом різноманітних чинників. Зростання інтенсивності праці, скорочення часу на спілкування, підміна людського спілкування комп'ютерним діалогом, підвищення відповідальності працівників за наслідки прийнятих рішень та інші явища навколишнього середовища.
Актуальність обраної теми для написання статті є очевидною, адже поняття стресу набуло сьогодні особливої значущості, а уміння справлятися з ним перетворюється на нагальну потребу.
Дослідження щодо особливостей прояву стресу та його перебігу (Б. Кеннон, Р. Рейх, Г. Сельє, Т. Холмс), дозволили об'єднати розрізнені знання, щодо специфіки реагування особистості на різноманітні зовнішні подразники [12].
Стан дослідження. Передумовою вивчення феномену стресу стало вчення Г.Сельє неспецифічної реакції організму на будь-яку «шкідливість», спрямованої на мобілізацію захисних сил організму, яку він назвав стресом [11].
У.Б. Кеннон у своїх класичних роботах з універсальної реакції «боротись чи втікати» згадував про такий феномен, як стрес.
Перші дослідження стресу стосувалися в основному його фізіологічних і біохімічних реакцій, хоча спочатку було виявлено, що кінцевий стресорний ефект будь-якого подразника, в тому числі і захворювання, залежить від сукупності зовнішніх і внутрішніх умов в момент впливу.
Складну і клопітку роботу вели вчені з розшифруванні механізму стресу, його причин і наслідків. Як зазначав В.В. Парин, концепція Г. Сельє багато в чому змінила принципи лікування і профілактики цілого ряду захворювань. В цілому вчення відомого канадського науковця можна вважати одним з найбільш фундаментальних, а головне, плідних для розвитку науки, теоретичних побудов «сучасної медицини».
Р. Лазарус та С. Фолькман в своїх психологічних роботах почали розробляти концепцію психологічного стресу, який на відміну від фізіологічної стресової реакції на шкідливість (загрозливий, екстремальний чинник), розглядається як реакція опосередкованої оцінки загрози внутрішнім психологічним процесам. У зв'язку з цим Р. Лазарус відзначав, що не будь-яка вимога середовища викликає стрес, а лише та, яка оцінюється як загрозлива[4].
В. Е. Мільман досліджуючи фактори стресу ввів категорію зовнішньої та внутрішньої причини стресу. Ним було виділено стресори зовнішньої та внутрішньої невизначеності та стресори зовнішньої та внутрішньої значущості. Р. Смітом було розроблено когнітивно-афективну модель стресу, що базується на засадах когнітивної моделі дослідження стресу. Ним були визначені показники ефективного виходу зі стресових ситуацій: попередня оцінка величини загрози, логічне обґрунтування здатності до збільшення рівня самоконтролю та рівня адаптаційних процесів до стресу, уміння та навички, спрямовані на формування та підвищення реакції адаптації у стресових умовах. Логічне поєднання цих компонентів у боротьбі по усуненню стресу з часом призводить до інтегрованої реакції адаптації[5 c.125-135].
А. Бандура у своїй соціально-когнітивній теорії акцентував увагу на понятті самоефективність, він пов'язує його з наявністю свідомих переконань особистості, можливості чи неможливості змінити ситуацію на краще, оскільки людина оцінює власну ефективність, визначає зусилля, які вона повинна докласти для усунення перешкод, наполегливість з якою вона буде вирішувати певну задачу. Визначено, що великий вплив на форми поведінки, мотивацію поведінки та виникнення емоцій має самооцінка ефективності особистості
Подальший розвиток вчення про стрес супроводжувався формуванням нових концепцій, теорій, моделей, що відображають загально-біологічні, фізіологічні, психологічні погляди і установки на сутність цього стану, причини його розвитку, механізми регуляції, особливості прояву.
Метою статті є на основі теоретичного аналізу та емпіричного дослідження з'ясувати особливості стресу та виявити його рівень в медичних працівників, а також розробити заходи щодо протидії його виникненню.
Виклад основних положень. У сучасній психологічній літературі поширено кілька трактувань поняття «стрес»
По-перше, «стрес» може визначатися як будь-які зовнішні стимули чи події, що викликають у людини напругу або збудження. У теперішній час в цьому значенні частіше вживаються терміни «стресор», «стрес-фактор».
По-друге, стрес можна віднести до суб'єктивної реакції, і в цьому значенні він відображає внутрішній психічний стан напруги і збудження; цей стан інтерпретується як емоції, оборонні реакції та процеси подолання, що відбуваються в самій людині. Такі процеси можуть сприяти розвитку і вдосконаленню функціональних систем, або ж викликати психічну напругу.
Нарешті, по-третє, стрес може бути фізичною реакцією організму на висунуту вимогу або шкідливий вплив. Саме в цьому сенсі У.Б. Кеннон та Г. Сельє вживали цей термін. Функцією цих фізичних (фізіологічних) реакцій, ймовірно, є підтримка поведінкових дій і психічних процесів щодо подолання цього стану [1].
Реакція на стрес у людей приблизно однакова, як на психологічному, так і на фізіологічному рівнях. Г. Сельє у своїй концепції виокремив три стадії протікання стресу: стадія тривожності, резистентності (опору) та виснаження. Всі ці стадії виникають під впливом негативного чинника, який не зникає, тому стадії переростають одна в одну, відбуваються різноманітні зміни в організмі індивіда і в його поведінці. У крайніх випадках можуть призвести до смерті організму.
Виокремлюють два основних види стресу – фізіологічний та психоемоційний. Фізіологічний стрес з'являється під впливом різноманітних факторів оточуючого світу (природні стихійні лиха – землетрус, повінь, виверження вулкану, зміна мікроклімату, радіація, шум, освітлення, різкі запахи, зміна температури та ін.), а ще від фізичного перенавантаження організму.
Наступний вид стресу – психоемоційний, тобто стрес, який виникає з особистої позиції індивіда. Люди реагують на події, які з ними трапляються по-різному, відповідно до їх індивідуальних особливостей характеру, соціального статусу, рольової поведінки, віку, вихованості, життєвого досвіду. Психологічний стрес є наслідком порушення психологічної стійкості особистості із цілого ряду причин і може бути результатом психологічного перевантаження особи, до прикладу, виконання занадто великого обсягу робіт та відповідальності за якість складної й тривалої роботи [13; 1].
Також виокремлюють такі різновиди стресу, як еустрес (здійснює на людину позитивний вплив, мобілізує, поліпшує увагу, реакції, психічну діяльність) та дистрес (чинить негативний вплив на організм – частий головний біль, порушення сну, прискорене серцебиття, пригнічений настрій).
Причини виникнення стресу різноманітні, але умовно їх можна розділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні. Внутрішній світ людини, емоційні стани, ставлення до оточуючого світу, а також люди з якими вона взаємодіє, клімат в якому перебуває, соціальне середовище загалом це все впливає на людину і викликає стресові стани.
Стрес впливає на людей по-різному, в залежності від віку, типу нервової діяльності, особистого досвіду, статі, професії. Найбільш стресові професії можна вважати наступні: офіціанти, медичні працівники, продавці, педагоги, пожежники, поліцейські, рятувальники та інші. Робота в цій сфері відрізняється великими навантаженнями, нерегулярним графіком і, головне, її представники змушені підкорятися вимогам і примхам клієнтів і керівництва, а також бути завжди готовими до надзвичайних ситуацій [2].
Про професійний стрес і підходи до його вивчення писали й науковці Дзвоник Г.П., Савченко Т.Л. В сучасному виробництві часто виникають ситуації, коли працівник, зустрічаючись з якоюсь складністю не може повноцінно реалізувати накопичену енергію, викликану адаптаційними процесами, фізіологічними механізмами стресу і тоді ця енергія може руйнувати саму людину в умовах кар'єрної конкуренції, спілкування з керівництвом, тощо.
Професійний стрес - це складна галузь дослідження стресових станів, як і психологічний стрес, який співвідноситься з негативними та позитивними емоціями і почуттями, та створюється факторами, які носять характер загрози або перешкод[10].
В нижченаведеному дослідженні ми обрали професію медичного працівника, адже не завжди комфортні та приємні умови праці, ненормований графік через надзвичайні обставини, відсутність найсучаснішого обладнання, низький рівень заробітної плати, постійні скарги пацієнтів, нестабільний мікроклімат колективу та ряд інших факторів суттєво впливають на психологічний стан працівника медичних закладів, що в подальшому призводить до «емоційного вигорання», перевтоми, виснаження.
У емпіричному дослідженні взяло участь 36 осіб, віком 25–62 р., більшість з яких проявляють схильності до втоми та психічного перенасичення.
Для опитування було обрано методику «Диференційна діагностика станів заниженої працездатності» (ДОРС). Опитувальник ДОРС А. Леонової, С. Величковської (Стомлення-монотонія-перенасичення-стрес).Відповіді досліджуваних оцінюються за допомогою чотирибальної шкали, яка виділяє чотири ступеня вираженості симптомів наступних психічних станів:
1) монотонія – стан зменшення свідомого контролю за виконання діяльності, що виникає в ситуаціях одноманітної роботи з часто повторюваними стереотипними діями, що супроводжуються переживанням нудьги / сонливості і домінуючою мотивацією до зміни діяльності;
2) психічне перенасичення – стан відкидання занадто простої і суб'єктивно нецікавої діяльності, який проявляється у вираженому прагненні припинити роботу (відмова від діяльності);
3) напруженість / стрес – стан підвищеної мобілізації психологічних і енергетичних ресурсів, що розвивається у відповідь на підвищення складності або суб'єктивної значущості діяльності, з домінуванням мотивації на подолання труднощів, реалізованої як в продуктивній так і в деструктивній формі (переважання процесуальних мотивів – мотивів самозбереження чи психологічного захисту);
4) втома – стан виснаження та дискоординації в протіканні основних реалізуючих діяльність процесів, що розвивається внаслідок тривалого та інтенсивного впливу робочих навантажень, з домінуючою мотивацією на завершення роботи і відпочинок [8].
За результатами статистичного аналізу емпіричного дослідження було виявлено, що в середньому у досліджуваних є тенденція до помірного ступеня вираженості симптомів стресу, однак, у декількох досліджуваних проявляються симптоми вираженого ступеню психічних станів напруженості та психічного перенасичення (рис.1).
ТЕОРЕТИКО – ЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ РІВНЯ СТРЕСУ В МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Рис. 1. Ступінь вираженості симптомів психічних станів втоми, монотонії, психічного перенасичення та стресу у медичних працівників
На даному рисунку видно, що у досліджуваних наявне психічне перенасичення та стрес для яких характерні стан мобілізації ресурсів, що розвивається внаслідок підвищення складності діяльності, з домінуванням мотивації на подолання труднощів та психічного перенасичення, тобто зайвий вплив на психічний стан оптанта, викликає стомленість, втрату інтересу і негативне ставлення до діяльності, яку він виконує.
Для здорового, повноцінного та гармонійного життя людини, варто знати, що таке стрес і як з ним боротися. Існує безліч різноманітних технік і методів подолання стресу, але й важливим моментом є бажання та зусилля, які докладатиме індивід для того, аби захистити організм від виснаження і руйнування.
Серед методів нейтралізацій та управління стресом можна виділити такі групи:
1) Зменшення фізичного ефекту стресу (приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу);
2) Активна взаємодія зі стресором (вплив на саму проблему, дії спрямовані на подолання стресової ситуації);
3) Зміна погляду на проблему, зміна ставлення до неї або інша інтерпретація проблеми;
4) Комплексні способи (поєднують в собі перелічені вище групи).
5) Заходи, які варто здійснювати для подолання професійного стресу (розробка оптимальних режимів праці та відпочинку, які б не призводили до передчасного виснаження ресурсів працівника, складання оптимальних алгоритмів роботи, створенння соціально-психологічного клімату та ін., а також використання психопрофілактичних методів (самонавіювання і аутотренінг, вплив кольором та музикою, медитація та ін.).
В цілому виділяють два напрямки в подоланні психологічного стресу: профілактичний та терапевтичний. Профілактичний – це посилення захисних сил організму, зміна ставлення до психотравмуючих ситуацій, розвиток позитивного мислення. Терапевтичний – спрямований на нейтралізацію стресу, що вже виник і полягає в цілеспрямованому впливі на його тілесні та емоційні прояви. Ефективно буде, якщо вміло поєднати ці два методи, тобто зміцнити організм, пристосувати психіку та активізувати сили для подолання стресу.
Саме людина визначає свій спосіб життя, від неї залежить її здоров'я, як психічне так і фізичне. Вона визначає, яким саме повинне бути її життя – активним, продуктивним, здоровим або пасивним і безглуздим. Можна виділити декілька профілактичних і терапевтичних методів (самодопомоги, професійна допомога), а також біологічні та фізіологічні методи.
До методів профілактики стресу можна віднести релаксацію та аутогенне тренування, надання першої допомоги при гострому стресі, аутоаналіз особистого стресу та протистресовий стиль життя, який в себе включає:
1) Відстоювання власних прав і потреб; встановлення низькостресових відносин взаємної поваги; ретельний відбір оточення аби встановлювати відносини, які є легкими, спокійними та підбадьорюючими.
2) Вибір цікавої та захоплюючої професії, для хорошої мотивації та цілепокладання.
3) Врівноваження небезпечних подій корисними цілями і позитивними подіями, до яких варто прагнути.
4) Здоровий спосіб життя, рідке вживання алкоголю і тютюну, або й взагалі виключення з раціону, підтримка хорошої фізичної форми.
5) Витрачання енергії на види діяльності, які в цілому приносять почуття задоволення (робота, громадська діяльність, відпочинок, культурні заходи, сім'я, близькі друзі, при потребі, перебування на самоті).
6) Знаходження задоволення в простій діяльності — споглядання сходу сонця, розквітлих квітів, поверхні моря, приготування смачної страви, гра з дитиною.
7) Насолода сексуальним життям.
8) Насолода життям у цілому; можливість глузувати з себе; мати добре розвинуте почуття гумору.
9) Здатність виражати природні потреби, бажання і почуття без виправдання.
10) Ефективний розподіл часу, уникнення напружених ситуацій.
Також ще існують специфічні методи: релаксація – позбавлення фізичної та психічної напруги, це коли людина в стані втручатися в будь-яку з трьох фаз стресу. Цей метод може перешкодити впливу стресового імпульсу, затримати його або (якщо стресова ситуація ще не наступила) послабити стрес, запобігти тим самим психосоматичним порушенням в організмі. Обов'язковою є мотивація, адже людина повинна чітко усвідомлювати для чого їй це потрібно.
Наступним методом є концентрація, яка передбачає виконання спеціальних вправ на зосередження, уваги, наприклад, ауторегуляція дихання – керування диханням для заспокоєння, зняття напруги, як м'язової, так і психічної; аутогенне тренування – це зміна власних уявлень, переживань, відчуттів та інших психічних процесів, а також стани окремих систем організму з конкретною метою; це психофізіологічна саморегуляція без лікаря.
Терапевтичний напрямок в подоланні стресу поділяється на методи самодопомоги і професійної допомоги.
Якщо ж людині в силу певних причин не вдалося попередити стрес, то для вирішення цієї проблеми є методи самодопомоги. Обов'язковим є налагодження режиму роботи та відпочинку, для поповнення вичерпаної позитивної енергії. Відпочивати потрібно активно, займаючись улюбленою справою. Це може бути риболовля, туристичний похід, плавання, прогулянка з друзями, подорожі, різноманітні квест-ігри та ін. Не менш важливим є сон, який повинен тривати вісім – дев'ять годин. Також корисно дотримуватись певної дієти згідно з віком, статтю, наявними хворобами, варто вживати їжу з підвищеним вмістом вітамінів та мікроелементів котрі допомагають позбутися стресу, а саме продукти які містять вітаміни С, групи В, калій та магній.
Щодо харчування, то вченні довели, що певні вітаміни, які містяться в продуктах сприяють хорошому настрою (вітамін В1 (тіамін)), діє як антидепресант (гінко білоба, звіробій, SAMe – ефективна харчова добавка), допомагають при різких змінах настрою (риб'ячий жир, НАД, вінпоцетин (екстракт барвінку малого), ацетил-L-карнітин, гуперзін А – екстракт китайського плауна) та протидіють стресам.
Проте, якщо людина не в силі справитися з стресом самостійно і відчуває, що вона не в силі протидіяти йому, то варто звернутися за професійною допомогою. Таку допомогу при стресі та його наслідках може надати психолог, психотерапевт, а у важких випадках – психіатр. При необхідності лікар призначить антидепресанти, заспокійливі препарати, снодійні, адаптогени, коректори імунної системи, ліки для покращення апетиту. Ефективними є гіпноз, фізіотерапевтичні процедури – гімнастика, ванни, електросон, фітотерапія, застосовування адаптогенів.
Окрім вище названих методів є ще біохімічний та фізіологічний, які не менш ефективно допомагають протидіяти стресу.
Біохімічний метод зняття стресу включає в себе різні фармакологічні препарати, лікарські рослини, наркотичні речовини, алкоголь і ароматерапію (управління психічним станом людини за допомогою запахів, використовується спеціальна ароматична водяна лампа, запашні ванни або масаж з додаванням ароматичних масел).
Фізіологічні методи регуляції стресу полягають в безпосередньому впливі на фізіологічні процеси в організмі, зокрема, на серцево-судинну, дихальну та м'язову системи. Вони включають в себе масаж, акупунктуру, фізичні вправи, м'язову релаксацію і дихальні техніки [14].
Поповнення ресурсів позитивної енергії є важливим для підтримання балансу стресостійкості індивіда. Інформаційна модель стресостійкості, виділяє кілька видів ресурсів: когнітивне (мисленнєвий пошук причин стресу і пошук способів (ресурсів) для його подолання; когнітивні наслідки стресу – порушення концентрації уваги, розлади запам'ятовування, помилки мислення), емоційне (усвідомлення і прийняття своїх почуттів, емоцій та переживань, усунення застрягання; емоційними реакціями є переживання страху, печалі, тривоги, безпорадності або гніву), поведінкова (зміна поведінки або діяльності, корегування стратегій, планів і завдань діяльності; поведінковими стресовими реакціями є агресія, втеча, дезорганізація) та соціально-психологічне (корекція життєвих цінностей, зміна рольової поведінки та міжособистісних відносин) подолання [6].
Для встановлення душевної рівноваги Г. Енріх у праці «Скафандр від стресу» запропонував три основних завдання:
1) Позбавлення (від негативних стресорів);
2) Формування (позитивна інерція та звичка);
3) Збереження (того позитивного, що сформувалося) [15].
Отже, зважаючи на індивідуальний для кожного спосіб життя, щоденний режим роботи, оточення, людину супроводжують різні стресори і потрібно вміти їм протистояти. Є безліч методів протидії та нейтралізації стресу, в цілому виділяють: терапевтичний (методи самодопомоги та професійної допомоги), профілактичний (релаксацію та аутогенне тренування, надання першої допомоги при гострому стресі, аутоаналіз особистого стресу та протистресовий стиль життя), біохімічний та фізіологічний методи. Основою здорового та гармонійного способу життя є здорове харчування, легке та приємне оточення, формування позитивного погляду на життя та збереження його, насолода діяльністю та різноманітними дрібними деталями в природі та тому, що оточує людину, ефективний розподіл часу, вираження та задоволення природних потреб, активний відпочинок.
Висновки. Отже, за результатами емпіричного дослідження було виявлено загальну схильність до помірної вираженості стресу. Проте у декількох досліджуваних виражено проявляються: втома, психічне перенасичення і стрес, що може бути зумовлено специфікою самої діяльності, особистісними особливостями працівників, а також характером їх міжособистісних взаємодій.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробленні тренінгової програми для формування стресостійкості, як у медичних працівників так і у людей інших професій.
Список використаної літератури:
1. Бодров В. Информационный стресс: Учебное пособие для вузов. / Вячеслав Бодров. – СПб: ПЕР СЭ, 2000. – 352 с.
2. Вчені назвали найбільш стресові професії – Режим доступу: https://www.unian.ua/science/1155018-vcheni-nazvali-naybilsh-stresovi-profesiji.html
3. История понятия «стресс» – Режим доступу: http://psychology.filolingvia.com/publ/stress/ponjatie_stressa/istorija_ponjatija_stress/73-1-0-576 – Назва з екрана.
4. Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования./ Лазарус Р. - Л.: Медицина, 1970. – 208 с.
5. Мильман В. Е. Стресс и личностные факторы регуляции деятельности./ Мильман В. Е. - М., 1983. – 135 с.
6. Монина Г. Б. Тренинг «Ресурсы стрессоустойчивости» / Монина Г.Б., Раннала Н.В. – СПб.: Речь, 2009. – 194 с.
7. Наугольник Л.Б. Психологія стресу: підручник / Леся Борисівна Наугольник. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2015. – 324 с.
8. Панченко Л. Л. Диагностика стресса: Учеб. пособие. / Людмила Леонидовна Панченко – СПб: Владивосток, 2005. – 35 с.
9. Проблема стресу у медичних працівників – Режим доступу URL: http://ua-referat.com/Проблема_стресу_у_медичних_працівників – Назва з екрана.
10. Професійний стрес і підходи до його вивчення– Режим доступу URL: http://www.rusnauka.com/10_NPE_2009/Psihologia/43976.doc.htm – Назва з екрана.
11. Розов В. И. Адаптивні антистресові психотехнології: Навч. посібн. Виталий Игоревич Розов – СПб: Кондор, 2005. – 276 с.
12. Селье Г. Стресс без дистресса. Пер. с англ / Ганс Селье. – М.: Прогресс, 1982. – 128 с.
13. Стрес. Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Стрес – Назва з екрана.
14. Щербатых Ю. В. Психология стресса и методы коррекции. / Юрий Викторович Щербатых – СПб.: Питер, 2006. – 256 с. (Серия «Учебное пособие»).
15. Энрих Г. Скафандр от стресса. Избавьтесь от психических перегрузок и верните себе здоровье быстро, легко и навсегда / Георх Энрих – СПб.: Крылов, 2010 – 144 с.

Теоретико - эмпирический анализ уровня стресса в медицынских работников
В статье описано факторы и условия, влияющие на рост уровня стресса и соответственно приводят к нарушению функционирования отдельных органов, к серьезным болезням, психоэмоциональным проблемам личности и нарушению ее адаптационных возможностей.
Авторы расширяют знания об особенностях возникновения и протекания стресса у медицынских работников. В статье предложен эмпирически обоснованные способы уменьшения влияния стресса на медицинских работников.
Ключевые слова: стресс, эустресс, дистресс, медицинские работники, физиологические реакции организма, уровень стресса.
Theoretical - Empirical Analysis Of Stress Level Among Medical Workers
This article describes factors and causes that influence the increase of stress level, consequently leading to wrong functioning of separate organs, as well as serious diseases and psycho-emotional problems of an individual and defiance of his adaptive capabilities.
The authors expend knowledge about peculiarities of stress emergence and course among health-care workers.
The majority people of modern society go through stress, thus, due to scientific and technological progress and increase of life stream – psychological activity of people reinforces. The result of what is stress emergence, which is tension and over-tension of physiological systems of organism under the influence of various aspects. The intensity of work, dialogue, boost of responsibility of workers for the consequences of their deeds and other environmental phenomena.
The aim of a chosen research is evident, since the notion of stress got its special significance and ability to cope with it turns into an urgent need. A research on peculiarities of stress manifestation and its course (B. Cannon, Robert Reich, Selye H., T. Holmes) allowed to combine particular knowledge about the specificity of individual response to various external stimuli.
Key words: stress, eustress, distress, medical staff, physiological reactions of the body, stress level.



Категорія: Психологія травмуючих ситуацій, Наукові статті, Блог Наталії Бакай

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар:
Введіть захисний код: *