Християнська психологія » Психологія травмуючих ситуацій » ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В АГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

 

ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В АГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Автор: Maryana Mykolaychuk від 16-03-2016, 00:09, переглянули: 546

ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В АГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Середовище, в якому ростуть і розвиваються наші діти сьогодні щораз більше набуває ознак небезпечного, агресивного. І йдеться тут не лише про об'єктивну агресію: війна, насильство, знущання, а й про занедбання основних психоемоційних потреб дітей, необхідних для їх гармонійного розвитку і міцного психічного здоров'я.
Часто таке занедбання стається через психологічну необізнаність батьків, але частіше через психічну дисгармонію, нездатність дорослих ефективно покерувати власними емоційними станами, транслювати дітям те, що формує почуття стабільності і безпеки, довіри і прихильності.
Психоемоційні потреби дітей мають свою вікову динаміку, представлену у таблиці:

Таблиця 1. Психоемоційні потреби людини та наслідки їх задоволення чи незадоволення.
ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В АГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ


Часто про порушення психологічної безпеки діти сигналізують такими симптомами, як:
• Смуток, пригніченість як переважаючий фон настрою;
• Висловлення безнадії, відчаю;
• Втрата інтересу до того, що раніше захоплювало;
• Надмірна дратівливість, ворожість;
• Труднощі з зосередженням;
• Тривога, страхи;
• Порушений сон;
• Повторювана гра, в якій відображається тема неприємної або травматичної ситуації.

Усі ці симптоми дитина посилає як крик про потребу в безпеці, стабільності, увазі та безумовній любові. А батьками він чується як: "Треба кудись дитину завести". І в когось це, залежно від ціннісних настанов та системи віри, осмислюється як похід до священика, ворожки-цілителя чи психолога-психотерапевта.
На жаль, не завжди фахівці, чи тим більше, парафахівці надсилають батькам у відповідь: причина порушення психологічної безпеки дитини криється в середовищі сім'ї і моделях реагування дорослих мами і тата.
Отож, перед батьками постає відповідальне завдання:
по-перше, відкалібрувати власні внутрішні інструменти відчуття, розуміння свого дитяти, віддзеркалення його станів та вираження підтримки, забезпечення простору для його саморегуляції.
По-друге, відкоригувати власну нестабільність, покращити здатність розуміти та керувати власними інтенсивними емоціями гніву, страху чи смутку.
Ось кілька настанов про те, що спрацьовує, коли дорослі намагаються краще поглянути в середину себе та взятися за роботу над собою:
1. Насамперед, це практика усвідомленості чи споглядання, відома у східному аскетичному християнському богослов'ї, проте, яка прийшла у психотерапевтичну практику з буддизму. В добу інтенсивних досліджень властивостей головного мозку стає відомо, що наша свідомість часто перебуває у двох станах: так званого "автопілоту" та "усвідомленого, споглядального буття". Останній сприяє розвитку міжнейронних зв'язків, продуктивності, але також стресостійкості та відчуттю внутрішньої гармонії. Розвиваючи здатність до споглядання, ми в такий спосіб вчимося кращому самоконтролю та саморегуляції. Споглядальним може бути наші прості щоденні активності чи здатності, починаючи від дихання, відчуттів у тілі, ходьби, прийому їжі, щоденної праці тощо.
Важливо є застосовувати практику споглядання і до власних емоційних станів та думок, запитуючи себе щоразу, коли ми опиняємося в полоні інтенсивних емоцій: що я почуваю? Що промайнуло в моїй голові? Як я відреагую, розуміючи свій стан?
2. Розуміння, що інтенсивні емоції, які ми переживаємо – це нормально, закономірно! Ненормально – це вчинки, які ми здійснюємо необдумано під впливом гнуву, злості, страху, печалі. Відтак, не "биття пошушки" допомагає покерувати собою, а знову ж таки практика споглядання і розуміння. Тренування споглядання – зокрема споглядання дихання і споглядання почуттів – насправді скорочує час, щоб заспокоїтися. Практика споглядання дає можливість прийти в себе, «остудити голову». Вона допомагає побачити проблему з усіх сторін. Людина вчиться спостерігати, як думки і почуття приходять і йдуть.
3. Власним страхом і смутком теж можна покерувати, якщо лише не ховати і не заперечувати його. Іноді завдяки власним видимим ресурсам, а іноді за допомогою фахівця, який допоможе побачити чи перевідкрити занедбані ресурси.

Використана та рекомендована література:
1. Зцілюючи рани. Психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів: навчально-методичний посібник у 2-ох частинах / [М. І. Миколайчук, Ю. Я. Мединська, Л. В. Підлипна, с. Христофора М. Буштин, СНДМ, В. С. Ліпська, Л. П. Кріцак, Л. М. Ковальчук та ін.] ; за заг. ред.. С. С. Стельмах. – Львів : Свічадо, 2014 – 452 с.
2. Маккей М. Как победить стресс и депрессию / Маккей М., Дэвис М., Фэннинг П. ; [пер. с англ. Е. Кармановой]. – СПб. : Питер, 2011. – 288 с.
3. Хоун Г. Всестороннее развитие ребенка за 10 минут в день / Голди Хоун ; [пер. с англ. Е. Фатеевой]. – М. : Эксмо, 2012. – 256 с.



Категорія: Психологія травмуючих ситуацій, Дитяча психологія, Блог Маряни Миколайчук, Поради психолога

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар:
Введіть захисний код: *