5 міфів сучасного виховання

Автор: Nataliya Hayevska від 3-02-2015, 19:05, переглянули: 1110

5 міфів сучасного виховання

Напевно, ніщо не викликає стільки суперечок та непорозумінь як виховання дітей. Сьогодні я б хотіла зупинитись на найбільш поширених міфах та упередженнях, які часто зустрічала спілкуючись з батьками як зовсім маленьких діток так і батьками підлітків.

1. «Щоб забезпечити надійний зв'язок між дитиною і мамою, обов'язковими складовими повинні бути: грудне вигодовування, спільний сон і носіння в слінгу». Зовсім ні! Надійний зв'язок - це надійні стосунки! А яким чином їх забезпечувати - це вибір кожного з батьків індивідуально. Адже татусі не можуть годувати дитину грудьми, але відмінно (при бажанні) створюють надійні стосунки за рахунок обіймів протягом дня, спільної діяльності, емоційної чуйності і т.і.

2. «Якщо «прив'язати до спідниці» дитину, то вона виросте маминим синочком/донечкою і ніколи не буде самостійною». Весь парадокс в тому, що коли ми (мами, тати, опікуни) даємо дитині відчути, що її будуть любити будь-якою і сприймати такою, якою вона є, а також у будь-який момент зможуть забезпечити їй тиху гавань, де вона зможе перепочити, набратися сил, заспокоїтися, то дитина охоче буде рухатись вперед, досліджувати, вивчати, творити, вершити! Підштовхуючи до незалежності раніше, ніж вона сама готова, ми, навпаки, забезпечуємо чіпляння за себе на роки, а в деяких випадках і на все життя!

3. «Надлишок любові псує дітей». Коли я читаю або чую даний вираз, мені завжди хочеться поставити запитання його авторам: «А якщо ваш партнер (чоловік/дружина/коханий/кохана) буде обмежувати себе в прояві любові по відношенню до вас, як це позначиться на ваших стосунках?». Любові багато не буває! Дитину розбещеною робить ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ. Говорити "ні", ставити кордони - це природні і необхідні речі, які допомагають дитині адаптуватися в цьому світі. Однак існує одне «але»: дозволити дитині виплакувати сльози марності, сльози несправедливості в люблячих і турботливих, тобто в наших руках. Ми не можемо захистити наших дітей від усіх труднощів, але ми можемо допомогти їй справитися з мінливістю долі.

4. «Якщо ми не будемо жорстко виховувати дитину, то вона не навчиться гідно поводитися в суспільстві». Але дитина - це не маленький дорослий, і її мозок - це не зменшена копія нашого мозку, мозок дитини активно дозріває в дитинстві. Тільки до семи років дитина стане здатною стримувати свої пориви, контролювати емоційні сплески, і це за умови, що ми забезпечимо їй сприятливу обстановку. Імпульсивна, реактивна поведінка переросте в цивілізовану, якщо в ранньому дитинстві дозволити дитині відчути ВСІ емоції по-окремо, в тому числі і негативні!

5. «Якщо мене дратує дитина, то я її не люблю». По собі скажу, що я дуже люблю своїх дітей, але часом вони мене дратують настільки, що мені хочеться добряче трусанути кимось з них. Дратуватися на тих, хто поруч, - це природньо, важливо, щоб було чим компенсувати цю дратівливість. В такі моменти дуже допомагає побачити в дитині не об'єкт шкоди і «вона робить мені це на зло», а маленьку людину, яка сама не може ще впоратися зі своїми імпульсами, емоціями та переживаннями, відчуттями; побачити крихітку, яка потребує нашої допомоги найбільше тоді, коли найменше цього заслуговує!
Якось ось так. Вчіться відчувати своїх дітей серцем, любіть їх і бережіть одне одного, благополуччя Вам та Вашим родинам.

Наталія Гаєвська



Категорія: Вікова та педагогічна психологія

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.