Українська асоціація християнської психології

Як прийняти дитину?
Як коректно спілкуватися з батьками щоб підтримати їх?
Як чоловік може підтримати дружину?

Відповідь на ці та інші питання шукатимемо з християнським психологом Галиною Католик.

Психологічна Порадня на Воскресіння. Живе радіо і ЖИВЕ телебачення Zhyve.tv,

9 грудня 2020 року відбувся вебінар, у рамках якого суддя у відставці Єрусалимського суду у сімейних справах (Ізраїль) Філіп Маркус прочитав онлайн-лекцію «Відчуження батьків = психологічне насильство над дітьми». Днями став доступним її переклад українською. З огляду на специфіку порушеної проблеми та недостатнє вивчення цього питання в правозастосуванні в Україні лекція зацікавила багатьох правників, зокрема адвокатів і суддів.

У своїй лекції Філіп Маркус розповів, що відчуження одного з батьків:

це дія одного з них, яка змушує дитину без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів із другим з батьків, якого/-у вона до цього любила;
може бути навмисним, виникати внаслідок розладу особистості та/або психічного розладу і/або гострого болісного реагування на розрив між батьками;
може виникати в результаті неспроможності встановити кордони дитячої реакції на розрив між батьками;
відчуження слід відрізняти від адекватної реакції дитини на насилля або відсутність батьківської турботи відчужених батька чи матері.
Він наголосив, що відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля над дитиною. Воно може полягати в необґрунтованих звинуваченнях, що стосовно дитини раніше здійснювалося насилля другим із батьків або в жорстокій та насильницькій поведінці щодо одного з батьків, вселенні дитині відчуття провини, нібито контакт з одним із батьків засмучує другого, нав’язуванні дитині відчуття, що вона перебуває в небезпеці під час відвідування одного з батьків, наданні дитині інформації про позов, необґрунтованих звинуваченнях на адресу баби й діда, а також інших членів сім’ї, у переїзді без попереднього обговорення.

відеозапис вебінару “Нарешті ЧАС НА ДІТЕЙ чи ВИПРОБУВАННЯ? Дитячо-батьківські стосунки у час карантину”, який провела Наталія Сиротич!

Ведуча вебінару Наталія Сиротич — дитячий психолог, кандидат педагогічних наук, арт-терапевт, член Асоціації дитячих та сімейних психологів України, член Української Асоціації Християнської психології, фахівець з волонтерства БФ “Карітас-Київ”, автор численних книг і статей для дітей та батьків, автор та тренер психологічних тренінгових курсів для підлітків.

- Коли все ж таки краще віддавати дитину в садок?
- Спокій мами через покладання на Бога
- Методи введення режиму вдома
- Адаптація до харчування в садочку
- Загартовування і психологчні причини хвороб в садочку
- Навичка самообслуговування як початок самостійного характеру
- Профілактика проблем через гру в "Садочок"
- Ритуали прощання і зустрічі, дитяче відчуття часу, кому краще відводити?
- Домашня іграшка в садку
- Перехідний період
- Відповіді на питання:
- - загартовування,
- - гіперопіка батьків
- - якщо дитину кривдять інші діти?
- - наскільки має бути дитина готова інтелектуально?
---
Запис авторської радіопередачі “Психологічна аптечка” на радіо “Марія” з християнським психологом Ольгою Колесніковою-Чмель .

Abstract. Attachment is a critical process developed in early childhood between a parent and child. Across the lifespan, attachment patterns serve as one’s relational template and way of viewing the world. The characteristic features of each type of attachment (secure, avoidant, ambivalent, and disorganized) are discussed along with attachment’s far-reaching implications psychosocially and neurologically. Child-parent relationship therapy (CPRT) is an evidenced-based therapeutic intervention designed to enrich and support the emotional connection and relational attunement between a parent and child, suitable for cases of children with attachment needs. The principles and format of CPRT are presented with a summary of therapy outcomes research.
Keywords: child parent relationship therapy, attachment, children’s mental health, play therapy

Анотація. Емоційна прихильність - це важливий процес, який започатковується у ранньому дитинстві між батьками та дитиною. Через життєвий цикл шаблони прихильності служать своєрідним шаблоном відносин і способом погляду на світ. Висвітлюються характерні особливості кожного типу прихильності (безпечна, уникаюча, амбівалентна та дезорганізована) разом із довготривалими психосоціальними та неврологічними наслідками. Терапія відносин між дітьми та батьками (Child-parent relationship therapy - CPRT) – це терапевтичний підхід, який має сильну доказову базу, та показаний для збагачення та підтримки емоційного зв'язку та налаштування стосунків між батьками та дитиною, включаючи випадки, де у дітей гостро виражені потреби у формуванні здорових форм прихильності. Принципи та формат CPRT представлені з узагальненням результатів дослідження цього терапевтичного підходу.
Ключові слова: терапія відносин між дітьми та батьками, CPRT, прихильність, дитяче психічне здоров'я, ігрова терапія

Аннотация. Привязанность - это важный процесс, который развивается в раннем детстве между родителем и ребенком. На протяжении всей жизни шаблоны привязанности служат в качестве реляционного шаблона и способа понимания мира. Обсуждаются характерные особенности каждого типа привязанности (безопасный, избегающий, амбивалентный и дезорганизованный), наряду с далекоидущими психосоциальными и неврологическими последствиями. Терапия взаимоотношений между родителями и детьми (CPRT) – это терапевтическое вмешательство, которое имеет сильную доказательную базу, и предназначено для обогащения и поддержания эмоционального связи и налаживания отношений между родителями и ребенком, включая случаи где у детей остро выражены потребности в формировании здоровых форм привязанности. Представлены принципы и формат CPRT с резюме исследований результатов терапии.
Ключевые слова: терапия отношений между родителями и родителями, CPRT, привязанность, детское психическое здоровье, игровая терапия

«Час зцілює рани», – часто говорять людям, які втратили дитя. Це мало би бути втіхою, а стається навпаки. Важливо, щоб такі батьки могли поділитися своїм болем, тугою, труднощами і радощами, щоб вони могли говорити про свою дитину, щоб не відчували самотності. Втрата ненародженої дитини не минає безслідно. Навіть у випадку викидня або народження мертвої дитини, часто батьки мають відчуття провини. Щоб допомогти людям у подібних ситуаціях, Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я напрацювала спеціальну програму під назвою Місія «Рахиль». Це програма для зцілення ран, що залишаються на людській душі через втрату ненародженої дитини. Місія «Рахиль» – це також мережа фахівців (священиків, монахинь, психологів, психотерапевтів, медичних капеланів, волонтерів), які забезпечують духовно-психологічну опіку особам, котрі зіткнулися з проблемою втрати ненародженої дитини (через викидень, позаматкову вагітність, аборт, використання ранньо-абортивних засобів, штучне запліднення). Вони покликані супроводжувати людину на шляху її зцілення через подолання смутку за втраченою дитиною, оздоровлення стосунків у сім’ї, відновлення відносин з Богом та возз’єднання з Церквою.

Про ініціативу допомоги жінкам, які втратили дітей до народження, розповідають активісти місії "Рахиль": фахівець з біоетики отець Руслан П'яста та психолог Юлія Атаман.