Різдв'яні медитації

Автор: Петро Гусак від 15-01-2020, 15:32, переглянули: 55

Різдв'яні медитації


Пропоную серію Різдв'яних медитацій. Вони можуть бути корисними в Різдв’яному часі: особливо перед Різдвом Христовим (в часі Різдв’яного посту), але не тільки.


Медитація перша:


Люди – смертні.

Я – людина.

Я – смертний.


Медитація друга:

Я – смертний.

Моя душа – безсмертна.

Що після смерті?


Медитація третя:

Безсмертя моєї душі може бути здійснене або у вічному* блаженстві. або у вічних* муках. Третього не дано.

Я не такий, яким я за своєю людською природою мав би бути. Вчинки усього мого життя це підтверджують.

Я не спроможний власними силами запевнити собі вічне блаженство.

Что ділать?
__________________
* Під поняттям "вічне" тут мається на увазі нескінченний час, бо тільки таку "вічність" може мати єство, яке ПОЧАЛО існувати колись у часі.


Медитація четверта:

До події мого приходу в буття я не мав ніякого відношення: мене тоді ще не було.

Це добре, що я прийшов у буття.

Буття було мені дароване. Воно здійснюється в часі, який мені теж щоразу дарований: усе нові хвилини, години, дні, роки...

Я завдячую буття моїм батькам і пра-щурам, але не цілковито, бо їм воно таксамо було дароване.

І я, і вони отримали буття з якогось іншого джерела, ніж ми самі.

Це джерело може бути тільки остаточним Джерелом всього буття і часу, а отже — Вічним і Вседосконалим, а тому — свідомим і свобідним.

Численні вчинки і настанови мого життя були/є виявом невдячності цьому Джерелу за дар мого буття: вони означають Його відкидання і заперечення, тобто — зневагу.

Внаслідок цих вчинків і настанов мого життя я перебуваю в стані зневаги і відкидання цього Джерела й не можу цей стан виправити власними силами, бо Джерело — Вседосконале і Вічне, а я — обмежений та існую в часі.

Я не можу власними силами повернутися до цього Джерела і примиритися з Ним. (Вторинно: Який це матиме наслідок для моєї душі, котра існуватиме в нескінченному часі після моєї фізичної смерті?).

Что ділать?


Медитація п’ята:


Я перебуваю в стані зневаги і відкидання Джерела мого буття й не можу цей стан виправити власними силами, бо Джерело — Вседосконале і Вічне, а я — обмежений та існую в часі.

"Якщо хто впав, то там і лежатиме, якщо не наблизиться хтось, хто простягне руку і підніме"*.

Хто цей "хтось", хто простягне мені руку і підніме?

____________________
* Св. Бонавентура. Путівник душі в Бога.


Медитація шоста:

Тільки Джерело мого (і всього) буття може виправити мій стан, у якому я це Джерело відкидаю і зневажаю: тільки Воно може “простягнути руку і підняти мене”.

Але як? Якщо це Джерело — Вседосконале і Вічне, а я — обмежений та існую в часі, то Воно — поза межами світу, в якому я існую: поза межами всього видимого, чуттєвого світу.

Це значить, що від цього Джерела до видимого, чуттєвого світу нема переходу?

Ситуація безвихідна?


Медитація сьома:

Джерело всього буття і часу породжує це буття і час не безладним, а впорядкованим. Видимий, чуттєвий світ — не хаос, а космос: гармонійний і прикрашений.

Ще Геракліт помітив цю гармонію і порядок у світі та визнав, що їх причиною є Логос: Всеохопний Розум.

Автор четвертого Євангелія — Йоан — ототожнює цей Логос з конкретною історичною особою, відомою під іменем Ісус з Назарету (Ієшуа, або ж, можливо — Саоша, котрого очікували перські "маги" (жерці-дорадники перського царя) і прийшли вклонитися Йому, побачивши Його зорю на сході — див. Мт 2, 2). Починаючи своє Євангеліє, Йоан каже, що цей Логос — Бог, який є Началом всього буття, СТАВ ПЛОТТЮ і збудував свій намет В НАС (Йо 1, 14).

Тільки Логос — Джерело всього буття і часу — ставши людиною й увійшовши в людській природі в наш видимий, чуттєвий світ, може “простягнути руку і підняти мене”*.

Щоправда, для цього я повинен ЗАХОТІТИ вхопитися за Його руку. Але вхопившись — встану і “поперу борющия мя враги плотскія и безплотния”**.

І тільки Він — Вічний і Вседосконалий Творець часів — відчинив мені вхід до вічного блаженства після моєї фізичної смерті: від мене залежить, чи я ЗАХОЧУ в цей вхід увійти. (А якщо захочу — то що маю чинити?).

Народження Логоса плоттю — в особі Ісуса з Назарету — ми святкуємо 25 грудня за Юліянським календарем, тобто — 7 січня за Григоріянським календарем.

________________
* Ось таким чином: http://dc.lviv.ua/zhuttya_v_isusi_hricti/4998-opravdannya-yak-klyuchove-ponyattya-v-teologyi-sv-apostola-pavla-v-protestantizm-ta-v-hristiyanstv-zagalom.html

** Часослов. Молитви на сон грядущим. Молитва первая св. Макарія Богу Отцу.


O felix culpa!

О щаслива похибка Юліянського календаря! —

Завдяки ній ми відв’язалися від астрономічного (підйому Сонця над горизонтом після Зимового сонцестояння) і язичницького (“Dies natalis Solis Invicti” — “Дня народження Непереможного Сонця”) свята — 25 грудня, й тепер святкуємо ТІЛЬКИ Різдво нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа!

Ось чому повного всесвітнього переходу на святкування Різдва Христового в день 25 грудня за Григоріянським календарем ніколи не буде — до кінця віків!

З Різдвом Христовим щиро вітаю усіх!



Петро Гусак



Категорія: Екзистенціальна психологія, Реколекції, Блог Петра Гусака

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар:
Введіть захисний код: *