Реалізовуючи свою свободу, ми не повинні нав'язувати рішення і порушувати свободу інших людей. Якщо людина буде відповідально користуватися своєю свободою, приймати самостійні рішення і пов'язані з ними наслідки та поважати свободу інших людей, процес її розвитку буде успішним і динамічним.Свобода — це необхідна умова для гармонійного і повноцінного розвитку особистості.
Прагнення до незалежності та свободи починає проявлятися в період раннього дитинства. Трирічна дитина, якій батьки дають все необхідне, переходить на рівень “я сам“ і проявляє своє бажання свободи та незалежності. Виникає питання: "Чи почуття свободи в людині закладено з моменту його появи на світ або виховується в ньому після народження?" Існує думка, що свобода — це дар від Бога, тому можна стверджувати, що кожна людина народжується з «зародком» прагнення і бажання свободи.
Але свобода без зовнішніх обмежень, котру набуває людина позбавлена внутрішніх принципів, обертається бідою. "Чи повинен я вітати вбивцю або розбійника з великої дороги, що розбив кайдани в'язниці — писав Берк, — з набуттям ним своїх природних прав? Це схоже на епізод звільнення злочинців, засуджених на галери, героїчним філософом — лицарем Сумного Образу". (Дон Кiхот. М. Сервантес)
Однак згодом людина сама вирішує: реалізувати цей дар або добровільно від нього відмовитися. Разом з тим в людині закладені механізми, що дозволяють реалізовувати свою свободу, не порушуючи свободи іншої людини.
Поняття свободи в психології — це свідомий і самостійний вибір людини, що знаходиться в конкретній ситуації. Свобода нерозривно пов'язана з самою особою і відповідальністю за свій вибір.
Свобода — обов'язковий атрибут життя особистості. Немає свободи — немає повноцінної особистості та свобода — невіддільна частина людського способу буття.
Трапляються такі випадки, коли людина відчуває страх перед прийняттям рішення і відповідальністю, тому добровільно відмовляється від своєї свободи, віддає право вибору іншим людям і таким чином намагається перекласти відповідальність на когось іншого. Однак слід пам'ятати, що відповідальність за вчинки лежить саме на виконавцю. Тому ситуації, коли хтось немов бере на себе відповідальність за вчинки іншої людини, є лише психологічним прийом і ілюзія, що допомагає в маніпуляції особистістю.
Як написав Ролло Ріс Мей: "... людям дуже близька думка про те, що свобода це ілюзія"".
*Ролло Ріс Мей (21 квітня 1909 — 22 жовтня 1994) — відомий американський психолог і психотерапевт, теоретик екзистенційної психології. У своїх творах піддає ретельному розгляду основні проблеми людської екзистенції: добро і зло, свобода, відповідальність і доля, творчість, вина і тривога, любов і насильство. Найбільш відома робота Мея «Любов і воля» (англ. Love and Will) стала американським національним бестселером і отримала в 1970 році премію Ральфа Уолдо Емерсона за ерудицію в області наук про людину.
Взято з https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B5%D0%B9
Трапляються і такі ситуації, коли людина не приймає вільного і самостійного рішення, тому що боїться зробити неправильний вибір. Так, Наш комфорт і наше щастя залежить від "правильних" рішень, які ми приймаємо, керуючись своїми знаннями та досвідом. Однак "неправильні" рішення якраз і сприяють набуттю досвіду, завдяки якому наступного разу людина може прийняти "правильне" рішення. Варто не боятися користуватися своєю свободою і самостійно приймати рішення, адже всякий раз, коли людина намагається перекласти відповідальність на іншого і реалізує чужі бажання і прагнення, вона затримується у своєму розвитку і не досягає успіхів. Наприклад, молодій людині, яка закінчує школу і несамостійно вибирає свій подальший життєвий шлях, а реалізує нав'язаний йому вибір, дуже складно буде досягти успіхів у цій сфері. Переконатися в правильності або неправильності вибору цей молодий чоловік зможе тільки в перспективі часу та отриманого досвіду. Коли людина реалізовує свою свободу, приймаючи свідомі рішення, вона йде шляхом досягнення внутрішнього спокою і щастя. У протилежному випадку вона втрачає себе і стає особистістю "системи", де немає місця особистому вільному вибору.
Слід перемагати свій страх, щоб приймати вільні рішення і бути готовим за них відповідати. Це може вийти не відразу. Наприклад, коли маленька дитина починає ходити, вона може впасти та побитися, проте вона реалізує своє бажання, встає і йде. Подібне трапляється в дорослому житті, наприклад, коли у людини може щось не виходить такі «невдачі» слід сприймати як придбання досвіду, а це можливо тільки тоді, коли людина рухається, розвивається і йде вперед.
Це можливо побачити на прикладі відповіді Едісона Томаса Алва на питання про невдачі під час експериментів: "Молода людина, ви не розумієте, як влаштований світ. У мене не було ніяких невдач. Я з успіхом визначив п'ять тисяч способів, які ніколи не запрацюють. В результаті я на п'ять тисяч способів ближче до того способу, який працює». (для винаходу лампи розжарювання Едісону знадобилося поставити більш як 11 тисяч дослідів).
*Едісон Томас Алва (1847 – 1931) – американський підприємець,
винахідник, ім’я якого відоме в усьому світі. Томас Едісон та його винаходи, безсумнівно, зробили великий внесок у життя всього людства. Цей дивовижний творець змінив нашу культуру в найрізноманітніших сферах життя. Удосконалив телеграф, телефон, кіноапаратуру, розробив один з перших комерційно успішних варіантів електричної лампи розжарювання, побудував перший електротяг, поклав початок електроніці, винайшов фонограф. Саме він запропонував використовувати на початку телефонної розмови слово «алло».
Протягом життя Едісона Бюро патентів у США видало йому 1 093 патенти – такої їх кількості ніколи не отримувала жодна людина. Крім того, він отримав ще близько трьох тисяч патентів в інших державах. Біографи підрахували, що в середньому кожні два тижні свого трудового життя Едісон отримував новий патент.
Взято з https://ukrpatent.org/i_upload/file/15022017-Edison.pdf
Роблячи вільний вибір, людина завжди щось для себе здобуває, однак при цьому може також і втратити. Наприклад, за свою думку людина може постраждати від інших людей. У будь-якому випадку вільна людина відчуває себе в такій ситуації більш комфортно, тому що бере на себе відповідальність і рахується з можливими результатами свого вибору. Роль свободи — це прийняття на себе відповідальності за свої вчинки та своє життя. Якщо ж людина йде до ворожки, вірить в забобони або всупереч своїй совісті виконує чийсь наказ, цим вона відмовляється від своєї свободи та права вибору, намагається перекласти відповідальність і результати дій на іншу людину. У таких ситуаціях людина не буде відчувати себе вільною і щасливою.
Для того, щоб більше зрозуміти роль свободи в розвитку людини, я пропоную окремо по роздумувати про неї в процесах пізнання та адаптації. Повноцінний розвиток особистості неможливо тоді, коли “працює" тільки один з цих механізмів. Наприклад, відмова від адаптації може бути дуже небезпечною і привести до порушення свободи інших людей, тому, що людині необхідно адаптуватися і відповідати нормам, встановленим суспільством і колективом. І навпаки, відмова від пізнання призводить до стагнації та деградації особистості. Двигуном обох цих механізмів є свобода, що реалізується у вільному виборі людини та пов'язаної з ним відповідальності.
У перші роки життя у дитини починає пробуджуватися пізнавальна діяльність, тому вона намагається скрізь заглянути, спробувати та поекспериментувати. Часто батьки обурюються "шкідництвом" своїх малюків дітей, які розбирають до останнього гвинтика тільки що куплені дорогі іграшки. Однак в таких ситуаціях діти не хочуть щось зіпсувати або знищити, вони тільки хочуть реалізовувати свій пізнавальний механізм. Коли батьки карають дітей за розібрану нову машинку, вони знищують його пізнавальну діяльність і свободу. У шкільні роки важливо також допомагати дитині в пізнанні. Найбільших успіхів у шкільній програмі учень досягне тоді, коли йому самому буде цікаво досліджувати та дізнаватися, а не тоді, коли він буде вчитися з примусу. Важливо, щоб своїми вчинками Батьки, Вчителі та вихователі не завдали шкоди пізнавальній діяльності дітей, а стимулювали та підтримували її. Пізнання неможливо без свободи та, навпаки, людина не може бути вільною, якщо не буде включатися в пізнавальну діяльність, адже в такому випадку вона не буде відкривати нові можливості, а постійно буде застосовувати виключно старі установки мислення і поведінки.
"Бути вільним — значить, крім усього, не бути рабом власної логіки" *Анрі? де Монтерла?н (фр. Henry Marie Joseph Fr?d?ric Expedite Millon de Montherlant, 20 квітня 1895, Париж — 21 вересня 1972) — французький письменник.
Тут важливо зберігати гармонію і баланс, адже не можна побудувати новий світ і при цьому повністю знищити старий. Все нове будується і розвивається на фундаменті старого і випробуваного. Наприклад, саме від батьків діти отримують досвід і "ресурси", необхідні для подальшого вільного розвитку особистості.
Ключовим моментом у розвитку особистості є вільний вибір. Кожен сам вирішує, чи буде далі дізнаватися і відкривати нові «горизонти» або залишиться в зоні свого комфорту і не захоче переходити на наступний рівень свого розвитку. Це стосується різних сфер життя людини: професійної діяльності, відносин між людьми, релігійного життя і так далі.
Найбільш успішним для розвитку шляхом буде наступна схема: пізнання нового і перехід на новий рівень, після адаптація в найближчій зоні розвитку і так далі. Ці механізми нерозривно пов'язані між собою і функціонують паралельно, лише в деякі періоди один з механізмів грає ключову роль, а в іншому допоміжну. Для здійснення такої схеми необхідна свобода, яка робить процес розвитку безперервним і дозволяє рухатися вперед. Саме вона дає можливість критичного мислення і підходу, що відкриває шлях до пізнання.
Адаптація, як і пізнання, є динамічним процесом. Все, що нас оточує, знаходиться в безперервному русі та розвитку, тому важливо вміти адаптуватися до нових обставин. У механізмі адаптації дуже важливо усвідомлювати не тільки свою свободу, але також межі свободи інших людей для того, щоб дотримуватися внутрішньо прийнятих правил в суспільстві або колективі.
"Проста логіка підкаже нам, що абсолютна свобода та абсолютна рівність несумісні. Суспільство — це головоломка з рухомих елементів, вірне складання яких і створить гармонію. Всі елементи повинні існувати в компромісі. Якщо хтось ставить себе і свою думку вище інших, з'являється жорстокість і хаос."
*Сер Том Сто?ппард (народж. Томаш Штраусслер, англ. Tom Stoppard; нар. 3 липня 1937, Злін, Чехословаччина) — британський драматург, режисер, кіносценарист і критик, Командор ордену Британської імперії.
Важливо сформувати в собі здорове розуміння свободи, яка ні в якому разі не може межувати з вседозволеністю. Наприклад, батьки щось не дозволяють своїй дитині та обмежують його дії не для того, щоб відібрати її свободу, але з метою виховання у дитини внутрішньої дисципліни, яка згодом у дорослому житті допомагає відчувати межу свободи інших людей. Тільки завдяки внутрішній дисципліні в людині формується відповідальний підхід до користування своєю свободою в прийнятті рішення. Необхідно бути гранично уважним, щоб реалізовуючи свою свободу, ми не нав'язували рішення і не порушували свободу інших людей. Наприклад, якщо у нас є пропозиція організувати якийсь захід, ми можемо запропонувати участь у ньому іншим людям, однак, ми не маємо права нав'язувати цей вибір і обмежувати свободу інших людей. Таким чином, якщо людина буде відповідально користуватися своєю свободою, приймати самостійні рішення і пов'язані з ними наслідки та поважати свободу інших людей, процес її розвитку буде успішним і динамічним.
