На 42-му році життя прийшло розуміння того, що:
- хандра приходить регулярно,
- і це нормально...
- а рятувати мене від хандри повинен... ніхто не повинен. Тільки я! Девіз "спасение утопающих - дело рук самих утопающих" - в повній мірі!!!
- питання про зміст життя мене особисто "накривають", коли я виснажена. Як правило, фізично.
Тому напишу, в першу чергу - для себе, деякі міркування з цього приводу. Отже, хандра і депресивні стани є частиною нашого життя (особливо в покоління Х... погугліть, про це є досить інформації). Тому, від них не втекти. І це не хвороба, яку можна вилікувати. І вони не означають психічних порушень. Як правило... по крайній мірі в мене :)
І з цих станів мене ніхто не врятує. Хоча дуже хочеться... Хочеться всіх (а конкретніше - мужа) звинуватити: "довели мене! А тепер - робіть щось!" Таке собі "праведное негодование" (перепрошую за русизми)!!!
Або ж впасти в стан жертви - бідної, нещасної, хворої. "Я ж для вас так старалася. Пожалійте тепер мене..."
І хочеться "на ручки". Щоб хтось авторитетний сказав: "Розслабся! Не переживай! Відпочинь!"
Але як психолог психологу скажу: на ручки Тебе може взяти лише... ти сам/сама! Або психотерапевт час від часу. Але пост не про потрібність психотерапії. А про те, як вилазити з депресивної ями. Тому, в першу чергу - не очікувати порятунку від когось! Ніхто Тобі нічого не винен! Ну і Ти нікому нічого! Тому береш себе на ручки сам/сама. Як? От кілька моїх рекомендацій (знову ж таки - в першу чергу для себе):
1. Не доводити себе до фізичного виснаження. Всіх справ не переробиш... а відсутність сил в першу чергу означає яму. В мене - психологічну. Тому - повноцінний (по можливості :) ) сон і здорове харчування - наше все!!! І це насправді - половина вирішення проблеми. Бо, маючи купу сил, складно депресувати :) .
2. В моїй буденній рутині з малими дітьми - дні мало чим відрізняються один від одного. Щодня - одне і те ж. А це мало хто може витримати (тому мами і "втікають" з декретної "відпустки" чим швидше).
Тому, потрібно шукати позитив. Так! Саме - потрібно шукати! А не чекати, поки він сам звалиться на Тебе (чи хтось інший Тобі його дасть, але про це в п. 1).
Для мене позитивом є щось смачненьке з'їсти (і якщо обмежитись лише цим позитивом, то прийдуть інші проблеми, які теж так незле спричиняють депресивні стани). Тому шукаємо ще щось. І це є:
- Прогулянки (і з дітьми, і на самоті)
- Цікаві книжки (то й що, читаю один абзац кілька разів, щоб зрозуміти... а не постійно чути, що роблять поруч діти)
- Хороші фільми (перегляд одного в мене теж перетворюється часом на серіал довжиною в кілька днів). Але це те, на що можна переключитись думками... коли іншого позитиву знайти складно :(
- Фізичні вправи. Так, власне тіло теж вимагає догляду. І з віком вимагає все настійливіше. Тому, щоб не хворіти і добре себе почувати - регулярні фізичні тренування.
- Спілкування. З іншими. Дорослими. Цікавими для себе. Від яких можна чогось навчитися/набратися. Або просто приємно відпочити :) . І це дуже важливо, бо в часі хандри ми схильні замикатися в собі... очікуючи що хтось прийде і врятує (п. 1)
- Усвідомлення. Моменту, в якому живемо. Його неповторності! Діти ростуть дуже швидко. І ми так само швидко... старіємо. Це факт. Тому - нічого відкладати щасливе майбутнє :) . Насолоджуємося тим, що маємо (навіть, якщо це закакана дупця... перепрошую, але така моя реальність. Бо це момент обіймів з дитям, пригортання і цьомкання. Адже старших я вже не мию після туалету. І саме такої нагоди обіймів вже немає ).
3. Улюблена справа. Робота. Що приносить задоволення (так по-сковородинськи сродна праця). Або ж хоббі. Для власної самоактуалізації. Не має значення "рівень" : бізнес чи тортики з вишивкою. Має значення час для себе. І заспокоєння власного Его. Що я можу не лише дупці мити :) . Але і для дітей. Бо вони бачать, що мама щось робить, докладає зусилля і... отримує кайф. Значить є Кайф в цьому світі!
4. Зміна картинки. Найкращий відпочинок - це зміна діяльності. Тому, для себе я вирішила, що хоча б раз у місяць маю поїхати кудись на два-три дні. Добре, що так багато цікавого відбувається у світі, навіть найближчому. Тому це шанс для мене не лише переключитись, але й навчитись чогось, поспілкуватися з цікавими людьми і просто відпочити
Ці всі пункти особисто для мене не є просто рекомендацією. Це є "must do"! Інакше - яма!!! В якій я лежу амебою... і роздумую, в чому сенс життя...
А може життя не має сенсу... а має лише смак?