Християнська психологія » Психологія особистості » Механізми реалізації права на життя ненародженої дитини у європейських країнах

 

Механізми реалізації права на життя ненародженої дитини у європейських країнах

Автор: apogorilenko від 4-09-2018, 22:25, переглянули: 54

Механізми реалізації права на життя ненародженої дитини у європейських країнах


Вступ. Право на життя вважається найважливішим, основним правом. "Якщо дозволити свавільно позбавити права на життя, всі інші права стануть ілюзорними". [1] Право на життя згадується в багатьох конституціях - основних законах багатьох держав. Це право відноситься до прав першого покоління. Окрім інших прав цієї групи, право на життя має найвищу цінність для людини та є передумовою для всіх інших прав.
Озираючись на історію людства протягом останніх 2000 років, можна впевнено ствердити, що з часу народження Ісуса Христа розуміння цінності людського життя суттєво зросло. На міжнародному та континентальному рівнях - проголошено його цінність, і практично скрізь - позбавлення життя, за виключенням жорстко обумовлених винятків, суворо заборонено.
Не зважаючи на те, що у науковому середовищі існує розуміння того, що людське життя починається з моменту зачаття, [2];[3];[4];[5] більшість європейських країн де-факто, через дозволи на аборт та надання соціоекономічним труднощам матері перевагу над життям ненародженої дитини, не визнають її право на життя, дискримінуючи на ґрунті віку. Тим не менше, до середини 20 століття, протягом більш ніж півтори тисячі років, майже всі європейські держави засуджувади практику абортів. В основному це було пов’язано з переконливою риторикою Церкви стосовно цінності людського життя. [6];[7];[8];[9] Проте не тільки теологічні причини призвели до висновку, що практика аборту має бути поза законом. На початку 19 століття у Сполучених Штатах, де лікарі були провідними прихильниками законів про криміналізацію абортів, зміна медичних знань відіграла вирішальну роль у впливі на їх позицію. Наука виявила, що пренатальний період охоплює більш-менш безперервний процес розвитку, результатом якого обов’язково є поява людини на світ. На логічних підставах багато лікарів дійшли висновку, що якщо суспільство вважає неможливим припинити вагітність після початку рухливості плоду, та якщо початок рухливості (який до того вважався початком життя дитини) є відносно неважливим кроком у процесі вагітності, то було б так само неправильно вчинити аборт до початку рухливості, та і після цього моменту, або як його ще називають - «оживлення». [10] Тим не менше, під тиском суспільства та пізніших судових рішень (до пр. Roev. Wade), лікарям довелося мовчазною згодою підтримувати абортивні рухи. З іншого боку, зараз існують цілі рухи «Лікарів за життя» у США, що обстоюють право дитини на життя користуючися медичними даними про її пренатальний розвиток.
У Франції аборт був незаконним до 1975 року, за винятком часу французької революції, коли він був декриміналізований. Один з найвідоміших документів, що карав позбавленням волі за вчинення аборту, був Кодекс Наполеона 1810 року. [11] Франція легалізувала аборт у законі 75-17 від 18 січня 1975 року, який дозволив його виконання на прохання, до кінця десятого тижня вагітності. У Англії закони були суворі відносно аборту до 1967 року. [12] Схожим чином лібералізація відбулася у інших європейських країнах.
Таким чином, можна впевнено заявити, що широке сприйняття практики аборту є відносно новим явищем, яке може свідчити про спад поваги до людського життя на світовому рівні.

Виклад основного матеріалу. Незважаючи на загальне визнання права кожного на життя, все ж законодавство держав часто дискримінує людей на ґрунті віку. Це пов'язано з можливістю проведення аборту дитини, що у гіршому випадку є можливістю вбити дитину на запит без уточнення причин. Варто підкреслити, що не існує жодної гарантії права на життя ненародженої людини там, де закон дозволяє припинити вагітність просто на запит. Ті країни, які дослухаються до висновків нових досліджень в медицині та психології, [13];[14];[15];[16] захищають дитину від моменту її зачаття. Творення законодавства таким шляхом відбувається у багатьох країнах світу, до прикладу в Португалії, Колумбії, Новій Зеландії, Іспанії, Бразилії, Чилі та інших. Деякі країни закріплюють положення про захист ненародженого життя в своїх конституціях, інші - в нормативних актах нижчого рівня, таких як закони або положення. Гватемала [17] та Чилі [18] чітко визнають право на життя до народження, разом з Домініканською Республікою, [19] яка у 2010 році прийняла нову конституцію з нормою про захист життя від моменту зачаття. З 2008 року 16 мексиканських штатів прийняли зміни до своїх конституцій, щоб захистити життя від зачаття. [20] Філіппіни однаково захищають життя вагітної жінки та ненародженої дитини в конституції. [21]
Проте, як щодо європейського регіону, лише деякі країни захищають життя людини з початку його існування. У статті 40.3.3? Конституції Ірландії стверджується: "Держава визнає право на життя ненароджених і, з належним врахуванням рівного права на життя матері, гарантує повагу і, наскільки це можливо, [законодавчий захист]… ". У Франції закон Про добровільне припинення вагітності від 17 січня 1975 року передбачає: "Закон гарантує повагу до кожної людини з самого початку життя ... цей принцип може бути порушений лише у випадку необхідності та відповідно до умов цього [закону]". Таким чином, можливість зробити аборт розглядається в основному як виняток від правила поваги до цінності людського життя. Закон від 29 липня 1994 року (стаття 16 Цивільного кодексу) передбачає: "Закон гарантує першість особи, забороняє будь-який напад на людську гідність і гарантує повагу до кожної людини з самого початку життя". У деяких країнах, як Мальта, захист ненароджених здійснено через Кримінальний кодекс. Німецький Конституційний Суд в 1975 році постановив, що право на життя, яке гарантується частиною 2 статті 2 Основного Закону, повинно включати життя ненародженого з урахуванням гарантії людської гідності, зазначеної в статті 1 Основного закону.
Одним із найпоширеніших способів захисту ненародженого життя є законодавча заборона абортів. Ці заборони найчастіше встановлюються окремим актом. Проте, європейські країни відрізняються ступенем захисту людського життя у законодавстві. Найбільш нелояльні до аборту юрисдикції забороняють його у всіх випадках, включаючи зґвалтування, інцест, небезпеку для життя матері, фізичні порушення дитини, небезпеку для психічного або фізичного здоров'я матері тощо. Такі закони існують на Мальті та у Ватикані. Також у деяких країнах, як-от Мальта, контрацептивні таблетки так само заборонені, тому що існує ймовірність того, що яйцеклітина жінки вже була запліднена на момент вживання таблетки. [22] Країни, які мають менш строге законодавство щодо абортів, дозволяють його за деяких екстремальних обставин. У цій групі країн аборт дозволений у одному або більше з таких випадків: (1) небезпеки для життя матері, (2) якщо існування ембріона є наслідком злочину, (3) якщо існують серйозні порушення здоров’я дитини. Прикладами країн цієї групи є Польща, Ірландія, Монако та Іспанія. Монако забороняє аборт у всіх випадках і не містить явних положень, що дозволяють аборт, коли це необхідно для збереження життя матері, проте загальні принципи кримінального законодавства дозволяють аборти в такому випадку, коли необхідно. Ірландія забороняє аборти незалежно від обставин, крім того, коли це необхідно для збереження життя матері. У Польщі жінки можуть вимагати аборт тільки в тому випадку, якщо існує небезпека для життя матері / дитини, якщо вагітність є результатом злочинного діяння та якщо є серйозні порушення функціонування плоду / ембріона. [23] Однак, навіть зараз існує громадський рух у Польщі стосовно того, що аборт повинен бути заборонений навіть у разі порушень здоров’я дитини. [24] У Іспанії аборти повністю заборонені, за винятком випадків, коли:
1. Життєздатність або здоров'я жінки є у небезпеці за умов продовження вагітності.
2. Коли вагітність є наслідком злочину, або
3. Коли плід має серйозні порушення. [25]
Вищезгадані країни входять до групи країн строгого законодавства щодо аборту, оскільки аборт заборонений, за винятком деяких екстремальних випадків.
Кримінальні санкції за незаконне припинення вагітності також різняться. У Італії особа, яка халатно припиняє вагітність, підлягає тюремному ув'язненню від трьох місяців до двох років відповідно до розділу 17 Закону Про аборт від 22 травня 1978 року. У Іспанії стаття 146 Кримінального кодексу передбачає правопорушенням приведення до викидня (неіндукованого аборту) через грубу недбалість. У Туреччині стаття 456 Кримінального кодексу встановлює, що якщо завдання шкоди вагітній жінці призводить до передчасних пологів, покарання у вигляді позбавлення волі від двох до п'яти років має бути застосоване.

Додатково варто розглянути такий вид захисту права на життя ненародженої дитини як заборона поширення інформації, яка сприяє девальвації культури життя або виправдовує аборт. Ці питання були підняті у ряді справ, зокрема тих, які пов'язані з Ірландією. В останні десятиліття ХХ століття вона заборонила розповсюдження будь-якої інформації, пов'язаної з можливістю здійснити аборт в інших країнах, особливо в Великобританії. Найпершим випадком була справа Society for the Protection of the Unborn Child (SPUC – далі) v Grogan, де про-лайф організація заборонила профспілкам студентів в Ірландії розповсюджувати інформацію стосовно абортивних клінік у Великобританії. Європейський суд дослідив законність заборони та, оскільки згадані профспілки особисто не надавали послуги аборту за межами Ірландії (як і взагалі), і тому не мали права рекламувати такі послуги в Ірландії, визнав заборону законною. Проте пізніше Страсбургський суд постановив, що це обмеження фактично було порушенням статті 10 ЄКПЛ. На думку суду, незважаючи на справедливий інтерес Ірландії щодо охорони життя ненароджених, обмеження було непропорційним способом здійснити це, оскільки була накладена повна заборона та створений ризик для здоров'я деяких жінок. Це закінчилося зміною Конституції Ірландії включенням додаткової частини до статті 40.3.3: "Цей підрозділ не повинен обмежувати свободу пересування між державою та іншою державою. Цей підрозділ не обмежує свободу отримання або надання в державі інформації, яка стосується послуг, які законно доступні в іншій державі".
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що у деяких європейських країнах існують механізми охорони та захисту життя ненародженої дитини та спроби сумлінно захищати його. Лише у деяких із них, як-от Ірландія, існує захист саме права на життя ненародженої дитини, оскільки воно прямо передбачено у Конституції.
Тим не менше, більшість європейських країн все ж законодавчо ігнорують потребу дитини у захисті від свавільного вбивства. Представниками цієї групи є багато країн Європи. До прикладу, Бельгія, яка є одним з прикладів "надто сприятливого для вбивства дітей" законодавства. Аборт допускається там до 12 тижнів після зачаття за умови, «[що] вагітність спричиняє стан дистресу для жінки.» [26]
Білорусь, Болгарія, Чеська Республіка, Угорщина, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Словаччина, Україна, Естонія, Данія, Ісландія, Фінляндія, Литва, Норвегія, Швеція - всі дозволяють вчинити аборт на прохання жінки до умовної межі кількох тижнів вагітності. [27] У Австрії аборт допускається до трьох місяців після закінчення імплантації на запит жінки. [28] У Боснії та Герцеговині аборт допускається до 10 тижнів вагітності, на прохання. [29] Кіпр є ще більш обурливим випадком, оскільки аборт допускається там без обмежень по строках, з наступних підстав:
• Ризик для життя вагітної жінки;
• Якщо вагітність спричинить фізичну, психологічну шкоду жінці (або будь-якій її дитині), яка буде більшою, ніж за умови припинення вагітності.
• Якщо вагітність не буде припинена, це серйозно поставить під загрозу соціальний статус вагітної або її сім'ї;
• Серйозні фізичні або психологічні відхилення у дитини;
• Коли вагітність є наслідком зґвалтування або іншого сексуального злочину; [30]

Висновки. Більш ніж тисячолітня європейська традиція захисту життя ненародженої дитини з моменту зачаття переживає кризу. З 1950 року європейські держави почали масово відходити від принципу поваги до людського життя, нівелюючи його законодавчий захист та створюючи можливості для свавільного позбавлення життя з моменту зародження. Намагаючись балансувати між свободою жінки стосовно розпорядження власним тілом та інтересами дитини, країни забувають, що жоден, навіть законний, інтерес не може бути підставою для наруги над невинним життям. У цьому контексті хочеться згадати слова Рональда Рейгана, висловлені ним під час президентських дебатів 21 вересня 1980 року: "Що стосується свободи особистості щодо вибору стосовно аборту, є одна особа, до думки якої взагалі не дослухаються. Це та, життя якої перерване. І я помітив, що кожен, хто обирає аборт, вже народився".
Тим не менше, ряд країн все ж чинять опір негативним тенденціям, проте їх кількість у Європі надзвичайно мала. До них відносяться Іспанія, Мальта, Польща, Ірландія, Монако, Ватикан. В Україні, не зважаючи на декларовані в Конституції гуманістичні цінності, повага до людського життя все ж знаходиться на низькому рівні, оскільки життя ненародженої дитини може бути перерване з першого тижня вагітності.









Список використаних джерел:

[1]Douwe Korff: A guide to the implementation of Article 2 of the European Convention on Human Rights(Council of Europe 2006: Human rights handbooks, No.8) p. 6.
[2]T. Tytarenko, Crisis test. Odyssey of overcoming.[Ispytanie krisisom. Oddyseya preodoleniya] (Ludoprint Ukraine, Kiev, 2009), 228 - 330
[3]“Five facts about xx or xy,” Gender selection authority, 4 March 2014, https://www.genderselectionauthority.com/blog/five-facts-about-xx-or-xy
[4]Piotrowska-Nitsche, Perea-Gomez, Haraguchi S, Zernicka-Goetz M, "Four-cell stage mouse blastomeres have different developmental properties", Development journal, 2005, 132(3): 479-90.
[5]"Zygote," The Oxford Companion to the Body 2001, originally published by Oxford University Press 2001, accessed 30 March 2018, https://www.encyclopedia.com/science-and-technology/biology-and-genetics/genetics-and-genetic-engineering/zygote
[6]The Didache, book of Christian apostolic teachings. Chapter 2 point 2, Accessed 16 Apr 2018, http://www.catholicplanet.com/ebooks/didache.htm
[7]Evelyn B. Kelly, Stem Cells(Greenwood Press, 2007), 86
[8]Matthew Schwartz, Roman Letters: History from a Personal Point of View(Wayne State University Press, 1991), 151
[9]Keith Cassidy, „The historical roots of the pro-life movement: assessing the pro-choice account,“363
[10]James C. Mohr, Abortion in America: The Origins and Evolution of National Policy(Oxford University Press, 1978), 35–36.
[11]Rita James Simon, Abortion: Statutes, Policies, and Public Attitudes the World Over (Greenwood Publishing Group, 1998), 3
[12]Roe v. Wade 410 U.S. 113 (1973), para 136
[13]G.I. Brekhman, „Emotional life of the fetus: From vague guesses to scientific research,” Female doctor, №2,(2011): 12 (Internet resource - Russian): http://z-l.com.ua/upload/journals/34/block34site3.pdf
[14]B. Van den Bergh, „The Influence of Maternal Emotions during Pregnancy on Fetal and Neonatal Behavior,“ Pre - and Perinatal Psychology J., № 5(2) (1990): 119—130
[15]T. Verny and Weintraub P., Tomorrow's baby(New York : Simon & Schuster, 2002)
[16]D. Chamberlain, The Mind of Your Newborn Child(Class, Moscow, 2005)
[17]Constituci?n Pol?tica De La Rep?blica De Guatemala [C.P.], 2002, tit. II, cap. I, art. 3
[18]Constituci?n Pol?tica de la Rep?blica de Chile [C.P.], 1980, art. 19, § 1
[19]Constituci?n Pol?tica de la Rep?blica Dominicana, 2010, art. 37
[20]Center for Reproductive Rights, "Whose right to life? Women’s Rights and Prenatal Protections under Human Rights and Comparative Law", 2, accessed on 5 April, https://www.reproductiverights.org/sites/crr.civicactions.net/files/documents/RTL_3%2014%2012.pdf
[21]Phillipinean Const., 1987, Art. II, § 12
[22]Pierre Mallia, “Emergency contraception”, The Malta Independent, Retrieved 26 July 2012, http://www.independent.com.mt/news.asp?newsitemid=133935
[23]"Poland abortion ban: Thousands of women take to streets across country to demand reproductive rights," Independent Journal UK, Accessed 12 Apr 2018, https://www.independent.co.uk/news/world/europe/poland-women-abortion-ban-march-strike-protest-reproductive-rights-polish-government-latest-a8163281.html
[24]"Polish Catholics Mobilize to Protect Disabled Unborn Babies From Abortion", National Catholic Register, mar. 23, 2018, http://www.ncregister.com/daily-news/polish-catholics-mobilize-to-protect-disabled-unborn-babies-from-abortion
[25]Thomas W. Jacobson and Robert Johnston, "National Laws & Policies Protecting Life or Authorizing Abortion". In: Thomas W. Jacobson and Robert Johnston, Abortion: Worldwide report (Regent University,25 January 2017), part III
[26]Law „On termination of pregnancy“ of 13 August 1990, Belgium; see Abortion Legislation In Europe, IPPF European Network, Brussels, Belgium, Updated January 2007
[27]«World abortion policies 2007», UN Department of Economic and Social Affairs (Population Division), April 2007
[28]Federal Law of Austria, 23 January 1974, Bundesgesetzblatt, No. 60, 1974
[29]Law on the conditions and procedures for abortion, Bosnia and Herzegovina , 20 March 2008
[30]Criminal code of Cyprus (sections 167-169 and 169A) as amended in 1974 (Law No 59) and in 1986 (Law No 186); see Abortion Legislation In Europe, IPPF European Network, Brussels, Belgium, Updated January 2007



Категорія: Психологія особистості, Біоетика, Наукові статті

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар:
Введіть захисний код: *