Українська асоціація християнської психології

Як правильно хвилюватись, якщо неможливо не хвилюватись?
Як скласти план на день, який я зможу виконати?
Як залишатись соціально активним в умовах фізичної ізоляція?

Ведуча Оксана Варварич — тілесно-орієнтований та когнітивно-поведінковий психотерапевт, тренер програми СЕТА, фасилітатор з розвитку громад у Благодійному фонді “Карітас-Київ”.

Скільки ще проживемо ми тут на Землі? Беручи до уваги середню (а навіть найдовшу) тривалість життя біологічних істот виду homo sapiens, це не так вже й складно підрахувати.

А ДАЛІ ЩО?

Куди потрапимо ми — всі ті, хто беріг себе, корився розпорядженням влади, дотримувався вимог карантину, сидів удома і (в кращому випадку) брав участь у Богослужіннях “онлайн”, а може — й закликав до такої участі — закликав НЕ ЙТИ В ЕККЛЕСІЮ: РЕАЛЬНИЙ, а не віртуальний молитовний та літургійний збір віруючих, позбавляючи їх РЕАЛЬНОЇ Пресвятої Євхаристії та розганяючи й руйнуючи Містичне Тіло Христове? Куди потрапимо ми — всі ті, ХТО НЕ ЗАРАЗИТЬСЯ КОРОНАВІРУСОМ і ВИЖИВЕ після епідемії? Чи таке збереження біологічного життя (вибачте за тавтологію) буде для нас найвищим благом? А якщо ми після нашої природної смерті, котра все одно колись настане, потрапимо В ПЕКЛО? Що поможе тоді так часто співане нам “многая літа!” — навіть, якщо ті побажання здійсняться, і тих земних літ дійсно буде много?

ЩО у порівнянні з пеклом смерть в бою, смерть від масонського стилета (для тих, хто зрадив ложу і “таємницю” та порушив “підпорядкування”), смерть від кулі чи отрути спецлужб, або від КОРОНАВІРУСУ? Не говорячи вже про банальне злиття компромату в ЗМІ...

Наведені нижче роздуми допоможуть нам правильно це оцінити.

Усіх, хто це читає, прошу про молитву за мене — щоб я, застерігаючи інших, сам не потрапив у пекло.

Петро Гусак

• Що необхідно робити, коли померла близька людина
• Якщо отримано сумну звістку
• Про найголовніше
• Перші дні горя. погляд лікаря
• Як повідомити дитині про смерть близької людини
• Як пережити горе: практичні поради
• Психологічні особливості дитячого горя
• Як висловити співчуття?
• Перша допомога при гострому горі
• Як не дати нажитися на вашому горі шахраям
• Допомогти в пережитті горя може кожен
• Перші дні горя. Рекомендації тим, хто поруч
• Принципи спілкування і допомоги в горі дитині
• Сприйняття смерті в дитинстві
• Невигадані історії (за матеріалами форуму)
• Всі про відспівування. Що важливо знати про це
• Православні похорони
• Як допомогти в пережитті горя. Поради психолога
• Про допомогу в пережитті горя
• благотворно і цілющі тільки очищають сльози
• Стадії переживання горя
• Дозвольте людині сумувати так, як їй зручно
• Не шукайте в смерті свою провину
• Особливості переживання невіруючими смерті близької людини
• Маловірство - прямий шлях до розпачу
• Як не "згоріти" поруч з людиною в пережитті горя

Єпископ Гермоген (Добронравін) «Розрада в смерті близьких серцю»

Опис: Перед вами чудовий твір єпископа Гермогена (Добронравін) «Розрада в смерті близьких серцю». Це плід довгих роздумів автора над життям і смертю після втрати коханої дружини і величезного досвіду лікування душ у скорботі.
Перше видання книги побачило світ у 1854 році. І можна сказати, що це не стільки книга, скільки «лікувальний бальзам». Це найчистіший цілющий засіб вилікував мільйони поранених втратою близької людини душ. Свою цілющу мудрість воно проллє і на вашу серцеву рану.
Тисячі років смерть змушує нас страждати: війни, нещасні випадки, хвороби, катастрофи переривають життя дорогих нам людей - батьків і матерів, бабусь і дідусів, синів і дочок, наречених, братів і сестер, коханих, сусідів, колег, однокласників. Мільйони сердець як раніше, так і нині розриваються і страждають від болю.
У чому ж знаходили допомогу люди в минулі століття?
Як справлялися з тієї роздирає душевним болем, втратою сенсу існування?
Як позбувалися від почуття провини і нав'язливих думок?
Як йшли від відчаю і чорної скорботи, де черпали сили для життя, як підтримували своїх страждають дітей?
Відповіді на всі ці питання ви знайдете в цій книзі, адресованій людям, що переживають смерть близьких.

Озвучено благодійним проектом "Длань".
Текст читає Дмитро Чурсін.

Завантажуйте, роздруковуйте, підписуйте, надсилайте ієрархії Ваших Церков.


Для духовенства і мирян УГКЦ та РКЦ - обґрунтування з Катехизму Католицької Церкви:

§ 1345: “Маємо свідчення з ІІ-го століття св. Юстина Мученика про головні риси Євхаристійної відправи. Вони залишились такими ж до наших часів для всіх великих літургійних родин. Ось що він пише близько 155 року, щоб пояснити поганському імператорові Антоніну Пієві (138-161 рр.), що роблять християни: «У день, названий днем Сонця, відбуваються збори в одному місці всіх тих, хто живе в місті чи в селі. Читаються спогади апостолів і писання пророків, наскільки дозволяє час. Коли читач закінчує, той, хто головує на зібранні, промовляє слово, щоб спонукати і закликати до наслідування тих гарних речей. Згодом ми всі разом встаємо і молимося» (Св. Юстин, Апології, 1, 67.) «за нас самих [...] і завсіх інших, де б вони не були, [...] щоб отримати благодать виконувати в житті добрі діла і зберігати заповіді, щоб таким чином осягнути вічне спасіння. По закінченні молитви ми вітаємо один одного поцілунком. Згодом тому, хто головує над братами, приносять хліб і чашу з вином, змішаним з водою. Він їх приймає і воздає хвалу Отцеві всесвіту через ім’я Сина і Духа Святого і складає обширну подяку (гр. eucharistian) за дари, що їх нам Бог зволив уділити. Коли голова зібрання закінчує молитви і подяку, усі присутні люди радісно виголошують: Амінь! (...) Коли той, хто головує, закінчив подяки, а народ радісно відповів, ті, кого в нас називають дияконами, роздають кожному з присутніх «євхаристизовані» хліб і вино з водою (eucharistian: перетворені Євхаристійною молитвою), а також несуть тим, хто відсутній» (Св. Юстин, Апології, 1, 65.)”.

— «Я гірший за усіх» - покора або «християнський невроз?» Адже потрібно бачити свої гріхи, як пісок морський!
— Страх: «що про мене подумають» - залежність від оцінок інших людей. Похвалили, схвалили - є сили жити, помітив критику або невдоволення з боку сусіда - кінець світу. Хворобливі переживання: «Як я виглядаю в очах інших»?
— Самооцінка: низька, висока або. ніяка? Чого ж бракує, щоб вже заспокоїтися і не мучитися так сильно з приводу своєї самооцінки?
— Любов до себе - гріх? Потрібно любити інших, а себе ненавидіти? Потрібно інших хвалити, а себе ганити?
— Невпевненість в собі - я не зможу, я поганий, я не впораюся; а раптом вони скажуть про мене, що я. А раптом я помилюся, а раптом не вийде?
— Засудження інших - і неприйняття себе. Чи можна любити ближнього і Бога, якщо не любиш себе?
Багатьох християн сьогодні вже не здивуєш словами про те, як важливе прийняття себе і любов до себе. Дійсно, відчуття власної самоцінності знімає велику частину психологічних (і навіть духовних) проблем.
На лекції ми говоритимемо про те, як пов'язано ставлення до себе з тим, як ми ставимося до інших людей і до Бога, а також про те,
Як же на практиці зробити перші кроки до здорової любові до себе.

Марина Філоник (Москва) - психолог, сертифікований психотерапевт, член-співзасновник Асоціації Розуміючої психотерапії. Керівник освітнього проекту «Психологія для Церкви». Автор близько 70 наукових і науково-популярних публікацій, у тому числі по християнській психології.

Андріяна Білак, координатор Захисту Патріотів (публікується у перекладі з англійської)


Унаслідок Революції гідності та війни на Донбасі, що досі триває, питання професії психолога в Україні вийшло на перший план. Після бойових дій військовослужбовці та цивільні, які зазнали психологічних травм, зіткнулися з системою, яка, здається, не спроможна забезпечити якість психологічних послуг у відповідь на складні проблеми.

Це особливо відчутно в області військової психології. Українська система військової психології зіткнулася з проблемою забезпечення ефективної тривалої психологічної підтримки солдатів перед розгортанням, під час і після розгортання бойових дій (цикл розгортання). У даній доповіді ми намагатимемося висвітлити проблеми, з якими стикається військова психологія в Україні.

Автор: Бріта Ріке-Драґіцевіц*
Переклад: Маргарита Долгая

Семінар «Розлад аутистичного спектру — що це таке»?
У семінарі розповідалося про діагностику аутизму, його відмінності від інших станів і порушень розвитку, а також про основні науково-обгрунтовані підходи до допомоги людям з аутизмом.
Нижче наводяться відеозаписи семінару, підготовлені Центром «Біла Ворона».

Частина перша : Введення в семінар. Історія діагностики аутизму.
Частина друга : Сучасні критерії і методи діагностики аутизму.
Частина третя : Що означає бути людиною з аутизмом?
Частина четверта : Причини розладів аутистичного спектру : дослідження по пошуку причин, зв'язок аутизму і вакцинації, генетичні чинники.
Частина п'ята : Причини розладів аутистичного спектру. Епідемія аутизму.
Частина шоста : Аутизм і шизофренія (три точки зору).
Частина сьома : Терапія аутизму.