Християнська психологія » Основи християнської психології » Святе Письмо » КОНФЛІКТ КУЛЬТУРНИХ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ КОЧІВНИКІВ ТА ЗЕМЛЕРОБІВ Герменевтичне дослідження на матеріалі легенди про Сема, Хама і Яфета (Бут 9, 18 — 27)

 

КОНФЛІКТ КУЛЬТУРНИХ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ КОЧІВНИКІВ ТА ЗЕМЛЕРОБІВ Герменевтичне дослідження на матеріалі легенди про Сема, Хама і Яфета (Бут 9, 18 — 27)

Автор: Петро Гусак від 3-08-2015, 08:49, переглянули: 1149

КОНФЛІКТ КУЛЬТУРНИХ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ  КОЧІВНИКІВ ТА ЗЕМЛЕРОБІВ    Герменевтичне дослідження на матеріалі легенди  про Сема, Хама і Яфета (Бут 9, 18 — 27)У статті йдеться про конфлікт культурних ідентичностей кочівників і землеробів, історично зумовлений приходом первісно кочового народу Ізраїля на території автохтонних народів-землеробів, відомі під збірним іменем «Ханаан», та підпорядкуванням останніх. Конфлікт виявляється у змісті легенди про Сема, Хама і Яфета (Бут 9, 18 — 27), витвореної з метою світоглядного та правового обґрунтування заселення територій народів-землеробів народом Ізраїля. Для розкриття саме такого змісту легенди автор використовує метод етимологічної герменевтики власних імен як способу визначення приблизного датування тексту, а також — змісту тексту та наміру його авторів чи редакторів. Аналізуючи значення власних імен персонажів легенди, автор приходить до висновку, що їхня етимологія — грецька, а отже легенду потрібно датувати елліністичним періодом. Водночас автор готовий визнати, що грецька етимологія згаданих власних імен вторинна й похідна, якщо фахівці з давньоєврейської мови й Старозавітної біблістики доведуть, що їхня семітська етимологія — давніша за грецьку. В такому випадку легенда мала б інше значення.
Ключові слова: етимологія власних імен, герменевтика, ідеологічна легенда, правове обґрунтування, вивищення, прокляття, порушення заповіді, обурення читачів, асимільовані запозичення.

Етимологічний аналіз лексем, які зустрічаються в тексті, особливо власних імен і топонімів — там, де він можливий, — дозволяє встановити їхню мовну приналежність, поняттєве значення, з якого вони були утворені, а отже — їхнє геокультурне походження й опосередковано, через аналіз вжитку лексичних пластів і стилістики — приблизне датування тексту, у якому вони зустрічаються, або приблизний час внесення їх у текст внаслідок пізніших редакцій. Він допомагає також вияснити зміст тексту та намір автора. Такий підхід називається етимологічною герменевтикою. Спробуймо застосувати її до тексту, згаданого у заголовку. Розгляньмо спершу текст Бут 9, 18 — 27, як ми його зустрічаємо у Септуагінті:

«18. Ησαν δε οι υιοι Νωε οι εξελθοντες εκ της κιβωτου Σημ Χαμ Ιαφεθ. Χαμ ην πατηρ Χανααν. 19. τρεις ουτοι εισιν οι υιοι Νωε˙ απο τουτων διεσπαρησαν επι πασαν την γην. 20. Και ηρξατο Νωε ανθρωπος γεωργος γης και εφυτευσεν αμπελωνα. 21. και επιεν εκ του οινου και εμεθυσθη και εγυμνωθη εν τω οικω αυτου. 22. και ειδεν Χαμ ο πατηρ Χανααν την γυμνωσιν του πατρος αυτου και εξελθων ανηγγειλεν τοις δυσιν αδελφοις αυτου εξω. 23. και λαβοντες Σημ και Ιαφεθ το ιματιον επεθεντο επι τα δυο νωτα αυτων και επορευθησαν οπισθοφανως και συνεκαλυψαν την γυμνωσιν του πατρος αυτων, και το προσωπον αυτων οπισθοφανες, και την γυμνωσιν του πατρος αυτων ουκ ειδον. 24. εξενηψεν δε Νωε απο του οινου και εγνω οσα εποιησεν αυτω ο υιος αυτου ο νεωτερος, 25. και ειπεν Επικαταρατος Χανααν˙ παις οικετης εσται τοις αδελφοις αυτου. 26. και ειπεν Ευλογητος κυριος ο θεος του Σημ και εσται Χανααν παις αυτου. 27. πλατυναι ο θεος τω Ιαφεθ και κατοικησατω εν τοις οικοις του Σημ, και γενηθητω Χανααν παις αυτων».

В українському перекладі:
«18. Були ж сини Ноя, ті, що вийшли з ковчега Сем, Хам, Яфет; Хам був батько Ханаана 19. три оці є сини Ноя; від цих поширилися [люди] на всю землю 20. і почав Ной [бути] чоловік землероб землі, і насадив виноградник 21. і випив вина, і сп’янів, й обнажився у домі своєму 22. і побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і вийшовши, сповістив двом братам своїм назовні 23. і взявши Сем і Яфет одежу, поклали на дві спини свої, і вирушили, повернувшись спинами, й разом покрили наготу батька свого, повернувши лице своє дозаду, і наготи батька свого не побачили 24. протверезився же Ной від вина, і дізнався, що вчинив йому син його молодший 25. і сказав: проклятий Ханаан, хай буде раб домашній братам своїм 26. і сказав: благословенний Господь Бог Сема, й нехай Ханаан буде рабом його 27. нехай поширить Бог [володіння] Яфету, й нехай [він] живе в домах Сема, і нехай стане Ханаан рабом їх». (Переклад мій — П.Г.)

Візьмімо до уваги етимологію власних імен, які зустрічаються у цьому тексті. Імена синів Ноя Σημ, Χαμ, Ιαφεθ виявляють чітке грецьке походження. Σημ є однокореневим зі σημα – знак, знамення (пор. зі σημειον — знак, відзнака) [1, c. 1128] і в цьому тексті означає: «відзначений». На користь такого трактування промовляє його згадування першим в переліку (вірш 18), а отже — найстаршим. (У вірші 24 Χαμ виразно названий «молодшим», а в переліку імен синів він згаданий другим після Сема. Схожа західнослов’янська легенда про трьох братів-родоначальників, відома в польській та чеській версіях, ставить відповідно власного родоначальника на перше місце як найстаршого: Лєх, Чех і Рус у польській версії, та Чех, Лєх і Рус – у чеській). Також, на користь такого трактування імені Σημ промовляють вірші 26-27, у яких Ной благословить Бога Семового й бажає Яфетові жити в його домах. Ім’я Χαμ однокореневе зі словами, які в давньогрецькій мові збереглися тільки як прислівники: χαμαζε — на землю; χαμαθεν — від землі; χαμαι — на землі (ця словоформа є архаїчним місцевим відмінком) [1, c. 1337; 3, c. 1763]. Можна припускати, що ці прислівники походять від не збереженого в писемних пам’ятках давньогрецького слова χαμα — земля. (Пор. з χθων — земля в значенні «країна», «територія проживання»; лат. humus — земля). Така етимологія імені Χαμ чітко вказує на його значення в досліджуваному тексті: «землероб». Ім’я Ιαφεθ (беручи до уваги чергування φ і π в словоформах) виводиться з дієслова ιαπτω — кидаю, метаю (стріли) [1, c. 619]. Й. Х. Дворецький наводить ще одне слово, з яким ім’я Ιαφεθ виглядає однокореневим: ιαφετης — стрілець, щоправда з іншою, але теж суто грецькою етимологією: від ιος — стріла, дротик, + αφιημι — метаю, пускаю, кидаю [2, c. 808]. Таким чином, ім’я Ιαφεθ в досліджуваному тексті означає «стрілець», «лучник» (а збірно — кочові народи, основною ударною силою яких була кіннота лучників). Окрім того, воно виявляє однокореневу спорідненість з іменем, що його мав персонаж грецької міфології титан Ιαπετος, який у цій міфології вважався прабатьком людського роду [1, c. 619], що співзвучно з трактуванням Яфета як прабатька групи народів у Книзі Буття (Бут 10, 2-5) та в Першій Книзі Хронік (1Хр 1, 5-7).
Грецька етимологія імені самого Ноя — Νωε — не така очевидна. Але можна припускати, що воно споріднене з архаїчним написанням νοος (в аттичному діалекті: νους — «ум» як цілісна пізнавальна здатність особи й осідок мудрості, на відміну від «раз-ум» як аналітичного інтелекту) [1, c. 851]. Можна припускати, що два омікрони (οο) тут дали контракцію не в дифтонг ου, як в аттичному діалекті, а в омегу (ω). Таким чином, ім’я Νωε означало б «умний»: чоловік, який второпно послухав наказу виготовити ковчег і так врятував людський рід від потопу (пор. Бут 6, 14 — 8, 22).
Цікавою під цим оглядом є етимологія імені Хамового сина Χανααν. Хоча на перший погляд воно не виявляє грецького кореня, то все ж, як припущення — на рівні певного типу прамови, яку ще потрібно реконструювати, і яка, згідно з цим припущенням, передувала розділенню на давньогрецьку (загальніше — на індоєвропейські) і мови автохтонних народів Близького Сходу (підгрупою яких є семітські мови), — корінь χανα співзвучний з грецьким χαμα — земля. Я вбачаю його спорідненість з картульським (грузинським) словом ყანა [ķana] – поле. Отже, семантично ім’я Χανααν було б споріднене з ім’ям його батька Χαμ і збірно означало б країну і/або народи землеробів. Цьому відповідає й географічне розташування Ханаана на родючих хліборобських територіях, відомих як «Родючий Півмісяць» (англ.: Fertile Crescent) [6, http://www.britannica.com/EBchecked/topic/205250/Fertile-Crescent].
Отож, якщо подана мною грецька етимологія власних імен слушна, то розповідь про про Сема, Хама і Яфета (Бут 9, 18-27) виявляється пізньою інтерполяцією, яку потрібно датувати елліністичним періодом (334 — 30 до Р. Хр.), і всі згадки про Хама в тесті Танаку є результатом пізнішої редакції (див.: Бут 5, 32; Бут 6, 10; 13; Бут 7, 13; Бут 10, 1; 6; 20; 1Хр 1, 4; 8; 1Хр 4, 40; Пс 77 (78), 51; Пс 104 (105), 23; 27; Пс 105 (106), 22). Таким чином, розповідь про Сема, Хама і Яфета виявляється ідеологічною легендою, призначеною обґрунтувати перебування первісно кочового народу Ізраїля на землі Ханаана і підлегле становище народів-землеробів Ханаана по відношенню до нього. Я можу припускати, що потреба у такій легенді виникла саме тоді, коли Ізраїль перебував у сусідстві імперій Птолемеїв і Селевкідів, вів війни з останньою (Маккавейські війни, 175 — 135 до Р.Хр.) й тому було необхідно обґрунтувати правове пов’язання Ізраїля з територіями, що їх він займав з часу переходу Йордану і завоювання Ханаана Єшуа, сином Нуна (біля 1200 до Р.Хр.). Для цього було потрібно вивищити власного родоначальника (Σημ — «знак», «відзначений», в розповіді представлений як найстарший син) й кинути прокляття на родоначальника тих, чию територію зайняв Ізраїль. Прокляття мало би бути правовою підставою для зайняття територій, майже тисячолітнього проживання на них, як і для підлеглого становища («нехай Ханаан буде рабом його» — Бут 9, 26) автохтонних народів. Як підставу для прокляття було обрано одне з найважчих порушень Заповіді пошани до батька й матері (Вих 20, 12; Втор 5, 16) — відкриття наготи батька свого (див.: Лев 18, 7. У Септуагінті: «Ασχημοσυνην πατρος σου και ασχημοσυνην μητρος σου ουκ αποκαλυψεις». Хоча деякі переклади Біблії, серед них і New International Version [5, c. 17-18] інтерпретують цей вірш таким чином, що в ньому йдеться про заборону статевих стосунків з власними батьками, то все ж має сенс і буквальне значення тексту: заборона оглядання наготи власних батьків). Вчинок Хама мав би бути argumentum ad hominem і в тогочасній культурі викликати особливе обурення читачів. А оскільки етимологічне пов’язання імені Χαμ зі збірною назвою країни Χανααν для тодішніх читачів вже не було очевидним, то в розповіді Ной проклинає не прямого винуватця — Хама, а його четвертого сина — Ханаана. (Мабуть недаремно Євангеліє від Йоана, яке в доктринальному плані чітко протиставляється Старозавітному Юдаїзмові (для демонстрації цього потрібна би була окрема стаття з Новозавітної біблістики, написана фахівцями у цій галузі), описує перетворення води у вино як перше чудо Ісуса Христа саме у Κανα της Γαλιλαιας — Кані Галилейській (див. Йо 2, 1 — 11), де Κανα (див. картульське ყანა [ķana] — поле), беручи до уваги чергування κ та χ у словоформах, — однокореневе з Χανααν (пор. англійське написання: Canaan, німецьке: Kanaan) — місто/країна землеробів. Творячи перше чудо в Кані Галилейській, Ісус Христос знімає таким чином прокляття із землеробів, що його кинули на них автори легенди про Сема, Хама і Яфета). Водночас легенда «м’яко», вже без обернення в рабство, підпорядковує наймолодшого Ноєвого сина Яфета Семові («нехай [він] живе в домах Сема» — Бут 9, 27). Це вочевидь пояснюється необхідністю для Ізраїля заручитися підтримкою сусідніх кочових народів — в якості союзників і/або воїнів-найманців.
Мені відома семітська (в загальноприйнятому у філології значенні — як означення групи мов) етимологія імен Сем, Хам, Яфет, Ной і Ханаан:
Сем (שֵׁם, Шем, буквально «ім’я», в переносному значенні «слава») [4, http://www.eleven.co.il/article/13803]; sumu — син, ім’я, назначений, вшанований, святий [10, c. 1194].
Хам (חָם) [4, http://www.eleven.co.il/article/14430]; hm — теплий, гарячий, або від єгипетського keme — чорнозем (якщо ця етимологія правильна, то вона теж промовляє на користь датування легенди елліністичним періодом: запозичення з єгипетської мови в грецьку могло відбутися тільки після завоювання Єгипту Александром Македонським — П.Г.) [8, c. 31].
Яфéт (יֶפֶת, Иефет) [4, http://www.eleven.co.il/article/15249]; yph — вірний, гарний; єгипетське keftiu — острів Кріт, єврейське: yapt Elohim leyepet — нехай Елогім поширить; pty — бути просторим, широким [8, c. 641].
Ной (נֹחַ, Hoax) [4, http://www.eleven.co.il/article/13006]; єврейське: noah — від кореня дієслова nwh — спочити, осісти; nh — принести потіху; nhm — той, хто приносить потіху [9, c. 1123].
Ханаан (כְּנַעַן, Кна’ан) [4, http://www.eleven.co.il/article/14438]; kenaan — від аккадського ki na ah num — земля язичників. Семітське kn — гнути(ся) (перед завойовниками — пор. англійське knee, або географічно — як вигнута смуга землі, «півмісяць» — П.Г.), + n — Захід. E.A. Speiser запропонував етимологію kinahhu: темно-синій або пурпуровий одяг (від грецького κυανος — темно-синя сталь [1, c. 737]) [7, c. 828].
Однак, існує цілий ряд понять, без яких немислимий сучасний Юдаїзм, що їх було запозичено з грецької мови в елліністичний період. Сюди належать συναγωγη: синагога, дослівно: «сходження разом», від συν — разом, докупи + αγω — йду, веду [1, c. 1186; 15]; συνεδριον: синедріон — місце засідання сенату чи суду, дослівно: «зібрання крісел», від συν — разом, докупи + εδρα — крісло, лава [1, c. 1186; 368], (натомість єврейське סַנְהֶדְרִין, санхедрін [4, http://www.eleven.co.il/article/13815] є асимільованим запозиченням з грецької мови в єврейську); ολοκαυστος: голокост, дослівно: «цілопалення», від ολος — цілий + καιω – спалюю) [1, c. 879; 650]; σκηνη: намет, скинія [1, c. 1136] (єврейське Шекіна або Шхінá (שְׁכִינָה; буквально «перебування», «проживання») [4, http://www.eleven.co.il/article/14969] у значенні «Божа присутність» є асимільованим запозиченням з грецької мови в єврейську як метонімія: споруда замість «присутність»). Тому за аналогією я можу припускати, що й імена Сем, Хам, Яфет та Ной є асимільованими запозиченнями з грецької мови в єврейську, де їм були надані змінені єврейські словоформи й нова етимологія (подібно, як словам Шхінá та санхедрін).
На користь такого припущення промовляє й той факт, що грецькі рукописи та кодекси, які містять легенду про Сема, Хама і Яфета й дійшли до нас, — древніші за єврейські. Наприклад, перші папіруси з грецьким текстом П’ятикнижжя — Кумранські папіруси — датуються II століттям до Різдва Христового [10, c. 1094]. Всесвітньо відомий ізраїльський вчений Еммануель Тов стверджує, що стабілізація тексту Септуагінти (грецького «Перекладу сімдесятьох» Біблії) відбулася в I — II століттях після Різдва Христового [10, c. 1097]. Найдавніший рукопис Септуагінти — Синайський кодекс (Codex Sinaiticus) датується IV століттям після Різдва Христового [6, http://www.britannica.com/EBchecked/topic/123927/Codex-Alexandrinus], а другий після нього — Александрійський кодекс (Codex Alexandrinus) — V століттям після Різдва Христового [7, c. 1069; 6, http://www.britannica.com/EBchecked/topic/123927/Codex-Alexandrinus]. Натомість, доступний зараз Масоретський текст Танаку (Єврейської Біблії) почали опрацьовувати після 500 року після Різдва Христового [9, c. 593]; найдавніший єврейський рукопис Танаку — Ленінградський кодекс (Codex Leningradensis) датується 916 роком після Різдва Христового [6, http://www.britannica.com/EBchecked/topic/335953/Leningrad-Codex-of-the-Latter-Prophets], а другий після нього — Кодекс Алеппо (Aleppo Codex) — 930 роком після Різдва Христового [6, http://www.britannica.com/EBchecked/topic/13859/Aleppo-Codex].
Вважаючи, що етимологія імен Сем, Хам, Яфет та Ной первісно грецька, а тому легенду про них потрібно датувати елліністичним періодом, я не роблю остаточного твердження й залишаю відкритою можливість, що знавці давньоєврейської мови й фахівці зі Старозавітної біблістики доведуть, що семітська етимологія цих імен давніша за грецьку. В такому випадку я був би готовий визнати, що їхня грецька етимологія вторинна й похідна, а отже — легенда мала б інше значення.

ЛІТЕРАТУРА
1. Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь. Репринт V-го издания 1899 г. — Москва: Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 1991. — 1370 с.
2. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь. Том I: Α — Λ. — Москва: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1958. — С. 1 — 1043.
3. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь. Том II: Μ — Ω. — Москва: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1958. — С. 1044 — 1905.
4. Электронная еврейская энциклопедия. — Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.eleven.co.il/
5. Archaeological Study Bible. An illustrated walk through biblical history and culture (New International Version). — Grand Rapids, Michigan: Zondervan, 2005. — XVII + 2306 с.
6. Encyclopedia Britannica. — Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.britannica.com/
7. Freedman, David Noel et al. (ed.). The Anchor Bible Dictionary, volume 1: A — C. — New York, London, Toronto, Sydney, Auckland: ABD Doubleday, 1992. — 1232 с.
8. Freedman, David Noel et al. (ed.). The Anchor Bible Dictionary, volume 3: H — J. — New York, London, Toronto, Sydney, Auckland: ABD Doubleday, 1992. — 1135 с.
9. Freedman, David Noel et al. (ed.). The Anchor Bible Dictionary, volume 4: K — N. — New York, London, Toronto, Sydney, Auckland: ABD Doubleday, 1992. — 1162 с.
10. Freedman, David Noel et al. (ed.). The Anchor Bible Dictionary, volume 5: O — Sh. — New York, London, Toronto, Sydney, Auckland: ABD Doubleday, 1992. — 1230 с.
11. Η Παλαια Διαθηκη κατα τους ο’ — Septuaginta, id est Vetus Testamentum graece iuxta LXX interpretes, edidit Alfred Rahlfs. — Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 1979. — 941 с.

Рекомендовано на засіданні Кафедри філософії Українського Католицького Університету (протокол № 8 від 03 березня 2015 р.Б.)
Опублуковано: Петро Гусак. Конфлікт культурних ідентичностей кочівників та землеробів. Герменевтичне дослідження на матеріалі легенди про Сема, Хама і Яфета (Бут 9, 18-27). – с. 66-69.// Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філософія» / ред. колегія: І.Д. Пасічник, М.О. Зайцев та ін. – Острог: Видавництво Національного Університету «Острозька академія», 2015. – Вип. 17. – 170 с.



Категорія: Святе Письмо, Блог Петра Гусака

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.