Українська асоціація християнської психології

Наш Господь того вечора перед своїми Стражданнями, знаючи, що надійшла Його година повернутися з цього світу до Отця, востаннє прийшов разом зі своїми апостолами у вечерник, щоби з ними їсти пасхального агнця. Вони слухали разом розповідь про спасенні діла Божі, молилися й співали великий гімн прослави й подяки. Як найвищий вияв своєї Боголюдської Любові простягнув Христос своїм учням під постатями хліба й вина своє Тіло, котре наступного дня мало бути принесене в жертву на хресті, та свою Кров, котра мала бути пролита на відпущення гріхів, — із завданням, також і в майбутньому чинити це на Його спомин.
Цим Господь хотів вказати на те, що Він Сам є істинним Пасхальним Агнцем, який визволяє НОВИЙ ІЗРАЇЛЬ — ЦЕРКВУ — з тиранії сатани та вводить її в Землю Обітованну.
Отож, щоразу, коли віруючі разом зі священиком збираються довкола вівтаря на жертовну вечерю, вони звіщають Смерть Господа, здіснюють Діло нашого Спасіння та наперед святкують весільну трапезу Майбутньої Слави. Через хліб і вино — найблагородніші дари творіння та людських старань, котрі перемінюються в Тіло і Кров Христа, світ отримує свою найглибшу посвяту й найвище сповнення в Христі Ісусі, що в Ньому подобалося Богові примирити зі Собою все.
Тому віруючі разом зі священиком повинні приносити Непорочну Жертву в дусі прощаючої любові й досконалої єдності, сповнені радості й подяки, не забуваючи, що вони самі при цьому приносять себе в жертву як члени Містичного Тіла Христового. Вони повинні прагнути жити Святою Літургією у сповненому зусиль служінні повсякдення, як преображені й освячені свідчити у зовнішньому світі про Христа й з усією терпеливістю співпрацювати у побудові Його Царства, аж доки ВІН знову прийде в кінці часів.


Перекладено за виданням: Katholisches Kirchengesangbuch der Schweiz. – Schweizerische Katholische Bischofskonferenz, 1967. – C. 311.

З німецької переклав Петро Гусак

(Прописні літери мої — П.Г.)