ПРАГНЕННЯ НАРОДУ БОЖОГО
Завантажуйте, роздруковуйте, підписуйте, надсилайте ієрархії Ваших Церков.
Для духовенства і мирян УГКЦ та РКЦ - обґрунтування з Катехизму Католицької Церкви:
§ 1345: “Маємо свідчення з ІІ-го століття св. Юстина Мученика про головні риси Євхаристійної відправи. Вони залишились такими ж до наших часів для всіх великих літургійних родин. Ось що він пише близько 155 року, щоб пояснити поганському імператорові Антоніну Пієві (138-161 рр.), що роблять християни: «У день, названий днем Сонця, відбуваються збори в одному місці всіх тих, хто живе в місті чи в селі. Читаються спогади апостолів і писання пророків, наскільки дозволяє час. Коли читач закінчує, той, хто головує на зібранні, промовляє слово, щоб спонукати і закликати до наслідування тих гарних речей. Згодом ми всі разом встаємо і молимося» (Св. Юстин, Апології, 1, 67.) «за нас самих [...] і завсіх інших, де б вони не були, [...] щоб отримати благодать виконувати в житті добрі діла і зберігати заповіді, щоб таким чином осягнути вічне спасіння. По закінченні молитви ми вітаємо один одного поцілунком. Згодом тому, хто головує над братами, приносять хліб і чашу з вином, змішаним з водою. Він їх приймає і воздає хвалу Отцеві всесвіту через ім’я Сина і Духа Святого і складає обширну подяку (гр. eucharistian) за дари, що їх нам Бог зволив уділити. Коли голова зібрання закінчує молитви і подяку, усі присутні люди радісно виголошують: Амінь! (...) Коли той, хто головує, закінчив подяки, а народ радісно відповів, ті, кого в нас називають дияконами, роздають кожному з присутніх «євхаристизовані» хліб і вино з водою (eucharistian: перетворені Євхаристійною молитвою), а також несуть тим, хто відсутній» (Св. Юстин, Апології, 1, 65.)”.