Українська асоціація християнської психології

GOODBYE, GOOD MEN - How Liberals Brought Corruption into the Catholic Church - by Michael S. Rose.
Published by Regnery Publishing Inc. 276 pp.
Price ?20 + ?2 p&p from Family Publications.
Tel: 01865 556336.

A Book Review by Monica Flynn

(ACW REVIEW and Newsletter, № 58, September 2003).

Асертивність (від лат. assertio – ствердження, потвердження) – це вміння, дякуючи якому люди відкрито виражають свої думки, почуття і переконання, не принижуючи почуттів і поглядів своїх співрозмовників. Теорія асертивності базується на тому положенні, що кожна людина має певні фундаментальні права.
У конфліктній ситуації асертивні вміння дозволяють досягти компромісу без зречення власної гідності і цінностей. Асертивні люди в стані сказати «Ні», без докорів сумління, злості чи страху. Асертивність є ключовим вмінням в ситуаціях протистояння натиску, пресингу, маніпуляціям.

Catherine Brown Tkacz

Aletheia Hellenike: The Authority of the Greek Old Testament

Книжка про авторитетність та істинність грецького тексту Старого Завіту.

Петро Гусак



У статті йдеться про описані в текстах Нового Завіту грошові збірки, ключову роль в організації яких відігравав св. Апостол Павло. Беручи до уваги той факт, що зібрані кошти скеровувалися тільки в одному напрямку — від периферійних християнських громад до “матірньої Церкви” в Єрусалимі й ніколи навпаки, та що основною їхньою метою було запевнення доброго ставлення єрусалимських юдео-християн до новоутворених язичницько-християнських Церков за межами Палестини, автор показує, що збірки — разом із наданою їм богословською аргументацією — були здійсненням пророчих слів про “ссання молока народів” (Іс 60, 16) у новій релігійній парадигмі. Своєю чергою це спонукає припускати глибинний підсвідомий зв’язок збірок з культовими цінностями, описаними в Бут 2, 11-12.

Ключові слова: збірки, святі, щедрість, давання, духовний борг, доказ любови, послух, дар, признання, добре ставлення, ссання молока народів, золото.


Опубліковано:

Metron. Журнал з еклезіології і Церковного права, № 17. Львів 2020, 244 с. ISBN 978-617-629-119-0. – С. 235-243.

Актуальність дослідження. Соціальна адаптація особистості завжди була предметом особливої уваги з боку суспільства. Водночас те, що український соціум переживає перехідний період свого розвитку, зумовлює виникнення ряду негативних явищ, які ускладнюють процес соціальної адаптації особистості і викликають його порушення – соціальну дезадаптацію. Особистість перехідного періоду – це індивід, який значною мірою втратив орієнтири у принципах побудови своїх взаємовідносин з іншими людьми, групою, суспільством. Зазначені негативні тенденції яскраво проявляються у підлітковому віці, який є сам по собі критичним з погляду онтогенетичних психофізіологічних змін. Тому однією із нагальних проблем як самого індивіда, так і соціуму є пошук ефективних шляхів подолання соціальної дезадаптації в цілому і дезадаптивної самоорганізації підлітків зокрема, а відтак і тих чинників, котрі детермінують виникнення цього феномену.

До психологічних чинників, які впливають на дезадаптацію, належать: особливості уваги, пам’яті, інтелекту підлітків, деформація мотиваційної сфери, акцентуації характеру, несформованість способів соціально прийнятної поведінки, педагогічна запущеність. Поділяємо думку Н. Максимової про те, що незадоволення базових потреб дітей є основою дезадаптації.

Все зазначене вище і зумовило мету статті, а саме – обґрунтувати соціально-психологічні чинники дезадаптації у старшому підлітковому віці.

Гусак Петро Романович, Ph.D., к.ф.н.
Кафедра філософії
Український католицький університет

Останнім часом я почав натрапляти у стрічці новин ФБ на дописи псевдо-язичників про те, що Ісус Христос – то “перший інтернаціоналіст”, що бідні українці сперечаються про те, котрий патріархат кращий – Київський, Московський, чи Константинопольський, а насправді об’єкт їхнього поклоніння, себто – Ісус Христос – цілковито чужий і ворожий українській нації...