Українська асоціація християнської психології

1 березня о 19. 15 год команда Молитовної групи Fb відвідала Духовного - психологічну порадню, що при храмі Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього, вул. Наукова, 19А.
Не просто віддала, але зібрала більше 50 - ти запитань від своїх дописувачів.
Від 19. 15 год до 21 год проходив ефір вечірньої програми "Діалоги "з її ведучим Назаром Єременком і психологом порадні Орисею Пазиняк .
Цікава розмова на цікаві теми :
- як будувати щасливу християнську родину?;
- як повинна поводитися жінка згідно Еф. 5,22 " Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві "?
- як діти впливають на батьків, а батьки на дітей? ;
- як будувати гармонійні стосунки? ;
- як встановлювати межі? ;
- як поводитися гідові в горах в кризові моменти?
На ці і інші запитання відповідь прозвучала під час інтерв'ю.
ЦІКАВА розмова на ЦІКАВУ тему з ЦІКАВОЮ фаховою людиною
пропонуємо відеозапис

Adult Blocker (Батьківський Контроль) - це обмеження доступу дітей та підлітків до небажаних сайтів в Інтернет, наприклад, порно-сайтам (контент для дорослих), сайтам, де присутня пропаганда насильства.

9. Чотири джерела сил
10. Час на турботу про себе
11. Перетворити бажання на завдання
12. Як навчитися встигати все
13. Порядок і навiщо вiн нам
14. Порядок у стосунках
15. Порядок з дiтьми та порядок на роботi
16. Як зробити щоб чоловiк допомагав
17. Дуже складний день з дiтьми

1. Шлях до порядку у домi
2. Як хорошi стосунки допомагають у житті
3. Як встигати головне
4. Як планувати з немовлям
5. Пiдпорядкування
6. Допомога та помiчники
7. Порядок з дiтьми
8. Бiльше встигати з дiтьми

... ти скаржився - на те, що колись, коли жив світським життям, не відчував нічого подібного, а коли розіп'явся для світу, тоді і відчув таку хворобу, яка здатна засмутити і повалити в розпач.
- на те, що чимало з тих, котрі живуть серед задоволень, зазнавши такої ж хвороби, після короткочасних страждань звільнилися від цієї хвороби і повністю розсудилися, і навіть одружилися, стали багатодітними батьками, насолоджуються задоволеннями цього життя, і вже не піддаються подібній хворобі. А ти проводиш стільки часу в постах, цілонічних молитвах та інших подвигах, однак не отримуєш звільнення від тих страждань, що тебе спіткали.
- на те, що той святий муж, що виявив таку велику силу на інших людях, не міг вчинити цього на тобі, улюблений, і не тільки він, але й ті, що були з ним, які навіть сильніші за нього, і всі відійшли від тебе, не отримавши успіху.
Крім того, за твоїми словами, ти сильно побиваєшся ще й тому, що сила засмучення так опанувала твоєю душею, що часто ледь не кидався в петлю, чи в ріку, чи в прірву.

Смуток, печаль, депресія заповнюють життя багатьох людей позбавляючи можливості бути щасливим. Ці стани душі не є чимось новим, вони були відомі багатьом святим, і вони давали добрі поради, як позбутися цього жахливого стану.
Прочитайте чудові поради від святого Івана Золотоустого.

Усі будуть згідні з тобою і ніхто навіть із надто мудрих не буде заперечувати того, що ти зазнала важкого удару... Але оскільки поранені мають проводити весь час не з плачем та сльозами, а старанно піклуватися і про лікування ран, щоб вони, будучи залишеними без уваги, не заподіяли більших сліз і не підсилили полум'я скорботи, тому корисно і тобі прийняти словесну втіху і, трохи зупинивши потоки сліз, бодай на короткий час віддати себе тим, котрі хочуть тебе утішити. Тому і ми не тривожили тебе під час найтяжчої скорботи, коли ця блискавка щойно впала (на тебе), але, перечекавши цей проміжок часу і надавши тобі можливість насититися риданням, коли нарешті ти змогла подивитися трохи з цієї імли і відкрити слух для тих, що намагаються тебе утішити...
Коли я згадав про цю війну, то мені пригадався великий ряд вдовиць, які колись особливо сяяли знаменитістю своїх чоловіків, а тепер, раптом одягнувшись у жалобний чорний одяг, всі проводять час у сльозах... Всі вони, відправивши своїх чоловіків на війну в надії на їхнє повернення, замість чоловіків отримали сумну вістку про їхню смерть. Ті, що прийшли до них, не тіла убитих (чоловіків) принесли їм, а тільки розповіді про те, як вони загинули. А є такі, що не удостоїлися навіть такої розповіді і не могли довідатися, як упали (їхні чоловіки)...

Сьогодні я її бачила. Я часто її бачу. Цю усмішку. Усмішку, про яку прочитала кілька років тому на сторінках одного із класичних творів і пам'ятаю донині. Адже цей образ є дуже правдивим. Йдеться про таку усмішку, яку ховають від незнайомців, яку можна зауважити на обличчі людини, котра сидить навпроти тебе у маршрутці, потязі.

Повертається, бачу, з ринку сусідка. В одній руці повна господарська сумка, у другій барвистий віночок зі штучних квітів. «Сказали ж священики, – беру на себе обов’язок довести до її відома, – щоб люди не прикрашали на Великдень могили пластиковими вінками, бо шкода від цього». – «Хіба?!» – здивовано зупиняється на хвилинку сусідка. «Так, – запевняю, – пластмасу потім спалюють, а від цього онкологічні хвороби…» Нестара ще жінка, вона поблажливо дивиться на мене й промовляє на відході: «Сказала б я щось про священиків, але краще не буду перед такими великими святами».