Українська асоціація християнської психології

Напрямок інтегративної християнської психотерапії був опрацьований польськими психологами та психотерапевтами (http://www.spch.pl/). Навчання з цього напрямку терапії проводить Польське товариство християнських психологів (чотирирічна програма післядипломної освіти). Цей вид психотерапії базується на християнській антропології (розуміння людини як cтвореної на образ та подобу Божу; єдність тіла, душі та духу) й на ідеї свободи та гідності людської особи, свідомої і обумовленої водночас як біологічним, так і соціальним контекстом (Л. Рулла). Цей напрямок близький до інших інтегративних та холістичних підходів, а також до логотерапії Франкла й когнітивної та гуманістично-екзистенційної психотерапії (Р. Мей, М. Бубер). Його специфіка полягає в тому, що при контакті з пацієнтом беруться до уваги стосунки пацієнта і терапевта з особистісним Богом, а сфера надприродного трактується як реальна і здатна впливати на людське життя.

ЦИКЛ ЛЕКЦІЙ: «ПСИХОЛОГІЯ ВІРИ»
викладач психологічного факультету МГУ і Російського православного університету, психотерапевт-консультант Наталія Ініна
Зав. кафедрою Загальної психології психологічного факультету МГУ, доктор психологічних наук, професор Б.С.Братусь.
Декан психологічного факультету Російського православного університету, священик Петро Коломейцев.

ЦИКЛ ЛЕКЦИЙ-БЕСЕД: «ПСИХОЛОГИЯ ВЕРЫ»
преподаватель психологического факультета МГУ и Российского православного университета, психотерапевт-консультант Наталия Инина
Зав. кафедрой Общей психологии психологического факультета МГУ, доктор психологических наук, профессор Б.С.Братусь.
Декан психологического факультета Российского православного университета, священник Петр Коломейцев.

Для чого психологія?
Може це шкідлива непотрібна наука.
Чи потрібна християнам психологія?

Борис Братусь і Наталія Ініна
про роль психології в житті християнина.

Питання на які часто шукаємо відповідь:
Чому?
За що?

телестудія "Апостол"
передача "Знаки часу", випуск 59

Ольга Климишин
доктор психологічних наук,
професор кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Дуже часто люди як сенс життя вибирають такі області як сім'я, гроші, статус, робота, допомога людям, слава і популярність. І до чого доходить людина якщо вона робить сенсом життя щось з цієї горизонтальної, матеріальної площини? Приходить вона до того, що рано чи пізно, починає все своє життя присвячувати якийсь одній з цих областей, яку вона вибирає, і вся решта областей починає страждати. Але найголовніше, що і сама людина теж починає страждати... Втрата сенсу життя дуже важко переживається... Але вибираючи тільки одну з областей життя, людина ставить себе в ситуацію невизначеності, тому що будь-яка з цих областей залежить не тільки від зусиль людини, але і інших найважливіших умов. Робота сьогодні є, завтра немає. Гроші сьогодні є, завтра немає. Слава, сім'я... Якщо людина вибирає як сенс свого життя щось одне з цієї горизонтальної площини, то вона стає залежною від цього, вона свідомо або несвідомо боїться це втратити...
Чи є альтернатива таким сенсам життя?

Нужны ли религиозно ориентированные предметы в средней и высшей школе? Полемика вокруг «основ православной культуры» [1], заслонила гораздо менее известный, но немногим менее актуальный «внутридисциплинарный» спор, существующий в отечественной психологии. Несколько известных российских психологов объявили о возникновении нового направления – «христианской психологии» – и отстаивают необходимость преподавания этого предмета в светских вузах и придания ему полноправного научного статуса.