Коли здається, що немає вибору…

Автор: Людмила_Гридковець від 10-02-2014, 21:51, переглянули: 1135

Коли здається, що  немає вибору…Майже два десятка років моєї психотерапевтичної практики лише підтвердили той факт, що людина це не лише скупчення клітин…, і що кожен із нас приходить у цей світ невипадково. Приходить в першу чергу як дар для своїх батьків, свого роду, а також як важлива особа для свого народу і навіть цілого світу.
Активуючі в ході психотерапії внутрішньо утробні спогади своїх клієнтів від моменту зачаття до моменту народження, я з великою ласки Бога лише доторкнулася до дивовижної неповторності і сакраментальної таємничості людського буття, і тут немає моєї заслуги як терапевта, бо лише Господь дозволяє нам торкатися цих особливих таємниць людськості. Я не прагну нікого вчити, бо хто я така, щоб навчати. Я лише хочу поділитися з тими відкриттями, які у своїй невимовній ласці, дозволив зробити і побачити на власні очі Творець. То ж лист поданий далі не є фантазією літератора, це скоріше узагальнене звернення дитини до матері, звернення всіх тих дітей, що є зараз у материнських утробах, всіх тих, хто в них був – усіх нас у той час, коли ми самі перебували у лоні матері.

“Дорога моя матуся!
Я так тебе люблю. Ти все найкраще, що є в моєму житті. Від моменту свого зародження я дякую Богові за те, що ти в мене така дивовижна. Я знаю, тобі зараз нелегко, проте, знаю і те, що разом ми здатні подолати будь-які труднощі. Ти тільки дослухайся до свого серця, віджени від себе страхи і відкрий себе на мою любов.
Ти не дивися, що зараз я ще такий маленький, насправді, я дуже сильний і сильний доти, доки відчуваю твою присутність. Я впевнений, що ти мене любиш. Можливо ти зараз сама боїшся зізнатися собі в цих дивовижних почуттях, а можливо просто не можеш побачити їх за стіною страху, страху бути покинутою, бути висміяною чи навіть страху відмови рідних батьків. Я тебе так розумію, бо сам інколи дуже боюся, боюся втратити тебе. Боюся, що ти відмовишся від мене. Боюся, що ти вважаєш мене недостатньо гарним для себе. Боюся бути негідним тебе. І коли цей страх полонить мою душу, я плачу. Але потім настають світлі миті, і я починаю відчувати усім своїм серцем, що ти не можеш мене покинути, бо ми так потрібні одне одному.
Мені не важливо яка ти для інших, для мене ти найчарівніша, найрозумніша, найкраща у світі. Жодна зірка на небосхилі не може порівнятися з твоєю вродою. Жоден перл не вартий тебе. Моя любов до тебе безмірна. Скажи, чи хто-небудь коли-небудь любив тебе так сильно як я?
Дай мені шанс торкатися тебе, бавитися твоїм волоссям, відчувати твій подих, бачити твою ніжну посмішку, пізнавати світ через тебе і дарувати тобі свою любов.
Дай також собі шанс тримати мене на руках, цілувати мене, відчути радість від появи мого першого зубчика, від мого першого кроку, від мого першого слова, яке, я впевнений, буде «мама».
Дай нам обом шанс спільно пізнавати світ, любити одне одного, допомагати одне одному. Разом ми ніколи вже не будемо самотніми, разом ми подолаємо усі труднощі. Ти не бійся, завжди знайдуться люди, які допоможуть нам і ми їх обов’язково знайдемо.
Я люблю тебе, мамо.”


Якщо виявиться, що Ви, з якоїсь незалежної від Вас причини, не зможете мати дітей, то можливо Ви отримали особливий шанс - дати любов тій дитині, яка опинися у цьому світі без батьківської турботи, без ніжності та родинного тепла. Вибір завжди за Вами. А ще пам’ятайте: що не є можливим для людини, можливе для Бога!


Людмила Гридковець



Категорія: блог Людмили Гридковець, Поради психолога

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар:
Введіть захисний код: *