Християнська психологія » Блоги » Блог о.Олега Шепетяка » Виникнення та роль мови в концепції Йогана Гердера

 

Виникнення та роль мови в концепції Йогана Гердера

Автор: shepetyak від 21-08-2016, 21:00, переглянули: 2267

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЛЬ МОВИ В КОНЦЕПЦІЇ ЙОГАНА ГЕРДЕРА

Дискусія на тему виникнення мови в німецькому науковому співтоваристві другої половини ХІХ століття була дуже жвавою. Про це свідчить оголошений у 1769 р. Прусською академією наук конкурс на кращу роботу про походження мови. Тема була сформована так: "Якщо б люди залишились лише зі своїми природними здібностями, то чи були б вони спроможними створити мову? Як вони могли б самі дійти до такого винаходу?" В рамках аналізу теми конкурсу німецький мислитель Йоган Ґотфрід Гердер (1744-1803) запропонував оригінальну ідею виникнення мови. Позиція Й.Ґ. Гердера творила опозицію до відомої в той час праці І.П. Сюсмільха "Досвід доведення того, що перша мова була створеною не людиною, а виключно Богом", яка побачила світ незадовго до оголошення конкурсу. Як говорить вже сама назва, І.П. Сюсмільх дотримувався думки, що мова має божественне походження. Й.Ґ. Гердер з ним не повністю погоджувався. Це й зумовило виникнення його полемічних творів. У "Трактаті про походження мови" (1772), який отримав першу премію на конкурсі Прусської академії наук, Й.Ґ. Гердер навів свої аргументи проти думок І.П. Сюсмільха.
Поряд зі І.П. Сюсмільхом опонентами Й.Ґ. Гердера вважаються Ж-Ж. Руссо, В. Ляйбніц та Е. де Кондильяк. Теорія Ж-Ж. Руссо отримала назву "емоційної". Вона ґрунтується на думці, що першою мовою людини були природні викрики, які виражають емоції. Так перші слова були викликані симпатією, антипатією тощо, а не матеріальними умовами. В. Ляйбніц дотримувався теорії походження мови шляхом відтворення звуків природи. Свої погляди на мову В. Ляйбніц висловив у "Нових дослідах про людський розум". Перші осмислені звуки людини, на його думку, були копіюваннями звуків природи. Поступово на підставі цих звуків люди творили й інші, які з часом почали суттєво відрізнятись від первинних. Так виникли сучасні мови, які хоч і беруть свій початок від "мови" природи, однак зовсім на неї не схожі. Ще один опонент Й.Ґ. Гердера Е. де Кондильяк дотримувався думки, що мова виникла внаслідок "домовленості". Люди здатні домовитись про значення звуків, оскільки однаково реагують на зовнішні подразники.
Й.Ґ. Гердер, переймаючи деякі аспекти теорії своїх опонентів, критикував їх на загал. Основним аргументом І.П. Сюсмільха була наступна теза: люди не можуть говорити, не мислячи, і не можуть мислити, не говорячи. Тому розірвати це порочне коло може лише зовнішнє щодо людини джерело мови. Й.Ґ. Гердер погоджувався з тим, що мова і мислення нероздільні, і одна без другого не може виникнути. Однак для вирішення даної проблеми він вводить не тільки зовнішнє щодо людини джерело мови, а й зовнішню щодо мови і мислення здатність людини. В людині, на думку Й.Ґ. Гердера, природно закладена сукупність людських духовно-розумових сил, яку мислитель називає "розсудливістю" (Besonnenheit). Саме природна людська розсудливість зумовлює здатність людини виокремлювати з природи предмети пізнання, запам'ятовувати їхні характеристики та виражати їх словом.
В концепції Й.Ґ. Гердера злилися кілька теорій походження мови. Деякі дослідники вірно помічають у вченні німецького мислителя вагомі елементи теорії рефлексів. Б. Якушин, аналізуючи ідеї Й.Ґ. Гердера, писав: "Здатність до рефлексії породила внутрішню, а згодом й зовнішню людську мову" [1, 44]. Водночас німецький філософ визнає божественне походження мови. Перечислюючи здатності людини, вчений підсумовує: "Однак і з усіма цими інструментами мистецтва, як мозок, органи чуттів, рука, ми б не досягли нічого, як би ми прямо не ходили і не стояли, якщо б все не приводила в дію пружина, яку вклав у нас Творець; ця пружина – божественний дар мови" [2,96]. Проте, на відміну від Й.П. Сюсмільха, який вважав, що мова була дарована Богом містично і безпосередньо, Й.Ґ. Гердер дотримувався обережнішої позиції [3, 682], опосередковуючи виникнення мови здатністю "розсудливості" та еволюцією мови.
Мову Й.Ґ. Гердер розумів не тільки як засіб спілкування. Важливе місце у його вченні займає аналіз відношення мови і мислення, а також мови у становленні людської особистості. Філософ відкидає домінуючу думку про те, що основною та визначальною характеристикою людини є її розум. Людина визначається перш за все мовою. Мова є найвищим даром для людини, який керує всіма іншими людськими здатностями, включаючи розум. "Можна і потрібно дивитись на інструментарій мови як на кермо, що керує нашим розумом, на мову – як на небесну іскру, яка запалює наші чуття і думки" [2, 96].
Мова робить людину вершиною творіння. Й.Ґ. Гердер заперечує думки шотландського вченого Лорда Дж.Б. Монбоддо, охарактеризовував людину як mock-bird (істота, що копіює). Відтворювати звуки здатні і тварини. Іноді вони роблять це значно краще за людей. Однак унікальною особливістю людини є здатність "увіковічнювати свої ідеї у звуках, називати речі звуками мови та царювати на всій Землі за допомогою слів, що виходять з уст людини" [2, 98].


1. Якушин Б.В. Гипотезы о происхождении языка. – М.: "Наука", 1985. – 136 с.
2. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. – М.: "Наука", 1977. – 703 с.
3. Großes Werklexikon der Philosophie. Herausgegeben von F. Volpi. B. 1. – Stuttgart: Alfred Kröner Verlag, 1999. – 859 S.



Категорія: Блоги » Блог о.Олега Шепетяка

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.