Християнська психологія » Бібліотека » ЯК СОБІ РАДИТИ ЗІ ЗЛОМ - Ансельм Ґрюн

 

ЯК СОБІ РАДИТИ ЗІ ЗЛОМ - Ансельм Ґрюн

Автор: Мирон Шкробут від 25-06-2015, 18:10, переглянули: 1186

Демон ацедії
«Демон ацедії, який також називають демоном полудня, є найбільш обтяжливим посеред усіх демонів. Він приходить до монаха біля четвертої години (10 година ранку) і оточує душу аж до восьмої години. Спочатку він чинить так, що сонце здається рухається занадто повільно або не рухається взагалі, а день так подовжується, що неначе має п’ятдесят годин. Потім він змушує монаха, щоб він постійно виглядав у вікно і вибігав з келії, щоб вдивлятися у сонце: скільки ще залишилось до десятої години (4 година вечору); або щоб роздивлятися там і сям, чи не приходить хтось з братів. Підвищує в ньому нарешті ненависть до того місця в якому він мешкає до цього життя і до праці руками. І підсовує йому думку, що зникла любов серед братів, і нікого немає хто б його міг потішити. А якщо хтось є, хто цими днями його засмутив, то цим також користається демон, щоб збільшити його ненависть. Робить так, що захоплює його туга за іншими місцями, в яких легше знайти те, що потрібне для життя, і ремесло, яке вимагає менше зусиль а приносить більше користі. І додає, що відданість Господу не залежить від місця. Бо як говорить, всюди можна славити Бога. До цього ще долучає спомини близьких і давнього способу життя, і показує як довге ще життя його чекає, одночасно ставлячи перед очима труд аскези. І як говориться, випробовує різні штучки, щоб монах, покинувши келію втік з місця боротьби. Жодний інший демон не йде за демоном ацедії, тому після перемоги в боротьбі душу охоплює заспокоєння і невимовна радість» (P 12).
Демон ацедії є згідно анахоретів найбільш небезпечним. Він представляє майже всі спокуси і думки. Тоді як інші демони непокоять лише частину душі, то демон полудня бере всю душу під свій контроль (пор. P 36). Гасить розум, позбавляє душу будь-якої пружності, людина нічого не хоче.
Кас’ян називає ацедію також втомою чи страхом серця, внутрішньою лякливістю. Стан внутрішньої пустки або зневолює людину і провадить її до сну або виносить його з келії у гомін діяльності. Евагрій з надзвичайним почуттям гумору описує поступки людини, що опанована ацедією:
«Погляд опанованого ацедією постійно перебуває у вікні, а його розум уявляє собі людей, що його відвідують. Заскрипіли двері – цей вскакує, почув голос – вихилився за вікно і не відійде звідти, поки сидячи не оніміє. Опанований ацедією під час читання позіхає і легко впадає в сонливість. Потирає очі і потягується, а потім знову відвертає очі від книги і дивиться на стіну, знову відвертається і трошки читає та перегортає сторінки – докладно досліджує закінчення висловлення. Рахує сторінки і встановлює число розділів, критикує каліграфію і оздоблення. Нарешті закриває книгу, кладе собі під голову і засинає сном, що не досить глибокий, бо врешті голод будить його душу і вона підпорядковується своїм власним турботам (PG 79, 1160).
Григорій Великий до наслідків ацедії зараховує: розпач, зневіру, депресію, гіркоту, байдужість, сонливість, нудьгу, втечу від самого себе, перенасиченість, цікавість, неуважність в мові, неспокій духа і тіла, змінність, раптові зміни настроїв, непостійність. Ацедія є для пустельника найбільшою спокусою. В боротьбі з нею йдеться про життя і смерть. Все підважується, людині бракує хоча б якогось внутрішнього розгону, серце здається повністю хворе, а душа знаходиться в стані заплутаності.
«Душа є хворою і страждає переповнена гіркотою ацедії. Всі сили її покидають в цьому перебільшеному стражданні, її запаси можливостей ставити опір, зменшуються під впливом так потужного демона. Втратила голову і веде себе як мала дитина, яка плаче без причини і повторює слова розпачі, наче б вже не існувала жодна надія на втіху» (Ант VI, 38).
Весь духовний організм є приголомшений. Людина бачить, що була притиснута до границі своєї людяності. Знову потрапляє в інфантильну поведінку і сама розчулюється над собою.
Андре Лоуф називає ацедію останньою кризою, в яку людина повинна потрапити, якщо не відітне себе від будь-якого розпорошення. Ацедія є «видом почуття запамороки, коли знаходишся в пустому просторі, що існує поміж душею і Богом. Це неможливість подолати цієї пустоти або взагалі її просто знести. Монах, який піддався ацедії ходить по краю божевілля. «Йому загрожує духовний крах, або руйнація душі». Проте той, хто пройде подібну кризу, хто витримає, хто її просто перетерпить, той досвідчить глибокого духовного миру і радості. «З цього екзамену вийде нова людина, що інтегрована з собою гармонійним чином».
Ацедія відповідає стану, який М. Франц називає «втратою душі», і який «проявляється у формі несподіваних напливів знеохоти і втоми. Зникає радість життя, людина почувається пустою і позбавленою потенціалу, все здається їй без сенсу». Франц тлумачить цей стан тим, що велика частина психічної енергії відходить до несвідомого і тому її не може використовувати наше «я». Ця енергія є притягнута якимось неусвідомленим комплексом. Якщо гнів і смуток являються реакцією на невиконання трьох основних інстинктів, то у випадку ацедії ці інстинкти були витіснені до підсвідомості. Згідно Евагрія небезпека ацедії є саме в тому, що вона непомітна для того, хто нею страждає. Керування людиною без її свідомості переймають на себе неупорядковані інстинкти, часом одягаючи на себе маску чеснот. Це спостереження Евагрія відповідає тому, що М. Франц ствердила в багатьох випадках ендогенної депресії, а саме «на самому дні тієї некерованості що обмежує особу існує певного роду інтенсивне прагнення (влади, любові, експансії, агресії і т.д.), якого однак депресійна особа з певних причин не має сміливості виявити».
У випадку ацедії людину атакують з області несвідомості три витіснені, і саме тому важко ідентифіковані, основні інстинкти. Стан ацедії тому так сильно небезпечний, бо з ворогом непомітний. Монахи радять перечекати цей стан, бо коли він закінчиться, з’явиться спокій і радість. М. Л. фон Франц висловлює це переконання в спосіб психологічний: «Якщо ми будемо тривати в цьому стані достатньо довго, то нарешті наступить момент, в якому в сфері свідомості з’явиться комплекс, що був активований енергією потягу; тоді з’явиться сильне зацікавлення життям, яке вже буде скероване в іншому ніж дотепер напрямку».



Категорія: Бібліотека, Окультизм, магія, забобони

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.