Християнська психологія » Бібліотека » Наукові статті » ЗАЯВА СТОСОВНО СКАСУВАННЯ СТРАТЕГІЇ УПРОВАДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ У СФЕРІ ОСВІТИ «ОСВІТА: ГЕНДЕРНИЙ ВИМІР – 2020»

 

ЗАЯВА СТОСОВНО СКАСУВАННЯ СТРАТЕГІЇ УПРОВАДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ У СФЕРІ ОСВІТИ «ОСВІТА: ГЕНДЕРНИЙ ВИМІР – 2020»

Автор: apogorilenko від 22-10-2018, 00:46, переглянули: 488

Прем’єр-міністру України
Гройсману В.Б.

ГО «Українська Асоціація Християнської Психології»
Юридична адреса: вул. Довнар-Запольського 6, к. 12, м. Київ, 04116
Телефон відповідальної особи: +380674045856


ЗАЯВА
СТОСОВНО СКАСУВАННЯ СТРАТЕГІЇ
УПРОВАДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ
У СФЕРІ ОСВІТИ «ОСВІТА: ГЕНДЕРНИЙ ВИМІР – 2020»[1]У ЧИННІЙ РЕДАКЦІЇ


«Поняття політичної свободи склалося в Античній Греції
і спочатку означало право жити звичним чином.
Тираном був той, хто людям перешкоджав
у цьому, хто хотів їх перевиховати»

Ґабріела Кубі,
«Глобальна сексуальна революція:
руйнування свободи в ім’я свободи»


Не зважаючи на наявні позитивні моменти упровадження однакових можливостей для чоловіків і жінок у сфері освіти, програмний документ «Освіта: гендерний вимір – 2020» (далі – документ) наскрізь просякнутий інтенцією до насильного переформатування суспільства та тотального «зрівняння», а прийняття його в чинній назві та редакції сприятиме поступовій девальвації цінності жінки та чоловіка у всіх їх різноманітних та різнопланових проявах, попри деклароване в документі бажання захистити їх права. Столітні традиції народу не мають значення, за логікою документу, бо вони є не більш ніж каталізатором непотрібних «гендерних стереотипів», а будь-які спроби захистити конструктивні моделі поведінки як природньо властиві чоловікам і жінкам відповідно, через призму даного документу уявляються насиллям. Заміна поняття «стать» на поняття «гендер» в українському законодавстві створює небезпеку поступового розмивання відмінностей між чоловіком і жінкою, що, попри деклароване прагнення до різноманіття, сприятиме усуненню цінності чоловіка і жінки у їх різноплановості та особливості.

Поняттям «гендерний мейнстрімінг», який використовується в документі, називають програму перевиховання, яку вже багато років уряди, європейська влада і частина засобів інформації впроваджують серед населення. Таким перевихованням намагаються стерти в суспільстві одвічну культуру взаємин – здатності розрізняти чоловіків і жінок. Зрештою, мета такого перевиховання – усунути споконвічний лад, що його ми називаємо людською природою. За логікою гендерного мейнстрімінгу, від власної природи варто емансипуватися.[2]


(1) Зі змісту даного документу стає зрозуміло, що основною бажаною метою його реалізації є досягнення повної «рівності результату», як юридичного принципу, тобто паритетної наявності жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Це підтверджується тим, що будь-яка відмінність у кількісній репрезентації чоловіків і жінок у сфері освіти трактується як негативна. До прикладу, як сказано в документі, « […] якщо у закладах вищої освіти близько 50 відсотків науково-педагогічного складу становлять чоловіки, у закладах дошкільної освіти працюють майже виключно жінки (98,6 відсотка)[…]»[3]. Виділене відсоткове відношення трактується як негативне без дослідження коренів явища. Та якщо заглибитися у причини, то можна дослідити, що причиною такої кількості жінок у сфері дошкільної освіти є ніщо інше, як їх біологічно та психологічно обумовлена схильність до піклування про дітей. Всім нам відомо, яке співвідношення написаних пісень про маму в українській культурі. Але ніхто чомусь не намагається написати більше пісень про татів, щоб досягнути гендерного паритету. І це зрозуміло, бо це абсурд. Близькість жінок до дітей – не гендерний стереотип, а емоційно-психологічні особливості статі.

Існують, з іншого боку, професійні сфери, які у зв’язку з фізіологічними особливостями природньо притаманні більше чоловікам. До прикладу, військова служба. Не секрет, що будова тіла чоловіка, гормональний фон та загальна фізіологія є більш сприятливими для виконання ними важкої і виснажливої фізичної праці. Це не значить, що жінки не можуть служити в армії. Можуть, ба більше – українські жінки споконвіку відзначалися силою та витривалістю за умов відсутності чоловіка вдома, аж до готовності взяти у руки зброю та захищати землю від ворога. Та, за наявних фізіологічних особливостей чоловіка, стверджувати, що необхідним є забезпечення рівної репрезентації чоловіків і жінок в армії –просто безглуздя. Водночас жінки володіють іншими особливостями, якими є емоційність, емпатичність та інтуїтивність, що дозволяє їм краще відчувати потреби людей, бути більше прив’язаними до них, аніж чоловіки. Психобіологічні властивості жінки виявляють одне з їх покликань до соціокомунікативних професій, таких як психологія, педагогіка, PRта HR-сфери тощо.

Варто зауважити, що відмінності між чоловіком і жінкою не є чимось, що «розділяє» або «применшує» ту чи іншу стать. Навпаки, ці відмінності є проявом різноманіття. Дуже гарно це можна продемонструвати на прикладі квітів. Адже ніхто при здоровому ґлузді не буде стверджувати, що відмінності які існують між квітами є підставою для знецінення якоїсь із них. Так, фіалка нічим не гірша від рози, а хризантема від альстромерії...кожна з цих квітів є особливою, і відмінності лише підкреслюють унікальність кожного виду квітів. Те саме можна стверджувати про чоловіка і про жінку...вони є різними, неоднаковими — але при цьому рівноцінними і важливими. Чоловік та жінка доповнюють один одного...і в цьому союзі народжується глибина і повнота. Розподіл ролей не є чимось невластивим або чужим людині і природі взагалі...загальновідомо, що у природі також існує розподіл ролей між самками і самцями та відмінності у поведінці...а людина не є виключенням з природи.

Таким чином, спроби збільшити кількість чоловіків у професійних сферах, які до певної міри більше притаманні жінкам і навпаки, а також довести, що чоловік і жінка мають бути «рівні» у всьому – ні що інше як акт насильства над суспільством. У даному контексті нами пропонується відмова від принципу еквалізації чоловіка та жінки, а також від принципу гендерного паритету як насильницького і такого, що намагається примусово, технічними засобами змінити людську природу.


(2) Поняття «стереотип» в суспільно-політичний західний дискурс увійшло з легкої руки Волтера Ліппмана, яке він застосував в описі своєї оригінальної концепції громадської думки в 1922 р. Згідно з Ліппманом, можливо вивести наступне визначення: стереотип- це прийнятий в історичній спільності зразок сприйняття, фільтрації, інтерпретації інформації при розпізнаванні і впізнавання навколишнього світу, заснований на попередньому соціальному досвіді. Система стереотипів являє собою соціальну реальність. Визначення Волтера Ліппмана володіє значним пізнавальним потенціалом для соціологів і соціальних психологів, тому що дозволяє проводити розрізнення між тим, що постає і, що представляють, дозволяє оцінити значення пізнавального процесу суспільства, намагань суспільства структурувати реальність, виявити певні закономірності у природі людини та її поведінці, і на основі цього визначити які моделі поведінки є конструктивними для суспільства, людини в загальному, а також представників різних груп людей: за віком, за статтю, за професійною належністю, за особливостями психіки тощо.

Прикладами стереотипів є такі шаблони сприйняття інформації: вбивство невинної людини – це погано; працювати потрібно для того, щоб мати достатньо ресурсів для життя; вчитися потрібно для того, щоб розуміти світ, власне призначення і бути корисними суспільству; чоловіки є більш витривалими, а жінки більш емпатичними, в загальному; тощо. Звісно, що стереотип є нейтральним явищем, сам по собі, а тому може містити як позитивне, так і негативне наповнення. До прикладу, бувають і деструктивні стереотипи, які наявні у суспільстві: б’є – значить любить; без алкоголю нормально не відпочинеш; плаче – значить слабак; тощо. Уявлення про соціальний стереотип як про суцільно негативне явище є цілком невиправданим та не відповідає реальності.


(3) Найважливішою підставою необхідності скасування даного документу є використання в ньому гендерної термінології. Українське законодавство не містить означення термінів «гендер». Конвенція Організації Об’єднаних Націй 1979 року про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (яка є частиною українського законодавства) та інші міжнародні договори, обов’язкові для України, теж не містять дефініцій цього терміну. Натомість, українське законодавство дає означення терміну «гендерна рівність». Гендерна рівність, за статтею 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» — це «рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства». Тим не менше, це поняття не зовсім корелює із визначенням гендеру, як воно дається у країнах, де було запроваджене вперше, а репрезентує якраз таки поняття «стать», оскільки центровою є біологічно-обумовлена характеристика. Гендерна ідентичність за визначенням західних колег зі сфери психології є нічим іншим, як «особистісне відчуття гендеру як чоловічого або жіночого, або їх комбінація»[4]. Гендерна ідентичність може корелювати із статтю чи не корелювати. Ряд країн, до прикладу Японія, Великобританія, Іспанія, Португалія, Аргентина, Франція, Індія тощо, дозволяють змінювати свій юридичний гендерний статус за бажанням. Деякі з них вимагають довідку про попереднє захворювання гендерною дисфорією, але не всі. Таким чином, гендерна ідентичність у цих країнах відмежовується від статі, а натомість щоб привести людину до її природньої ідентичності - їй пропонується юридично закріпити власне відхилення.

Статистичні дані свідчать, що люди, які ідентифікують себе як «трансгендер» мають високий неспокій в тілі, нижчий рівень загального психологічного функціонування, вищі рівні абстрагування/тривоги, соціальних проблем. Також - вищі рівні «привабливості смерті», «огиди до життя», порівняно з некваліфікованими респондентами.[5]У них спостерігаються нижчі рівні самооцінки та вищі рівні депресії[6]та надзвичайно високі показники завдання шкоди собі протягом життя, розладів харчування, біполярних розладів.[7]В загальному, від 32 до 50 відсотків трансгендерів вчиняють спроби суїциду залежно від країни.[8]В США, 15 відсотків трансгендерів, які НЕ зазнавали приниження пов’язаного з трасгендерністю в школі, вчиняли спробу суїциду.[9]У населення, не кваліфікованого за цими ознаками, цей рівень становить 0, 35 відсотків.

Таким чином, впровадження і використання гендерної термінології в українському законодавстві ставить під загрозу психологічне здоров’я нації. Її використання є недоречним та юридично невиправданим. Системний аналіз українського законодавства свідчить, що поняття «гендер» не використовується в його автентичному значенні, а є замінником слова «стать». Тому, цілком доречним виявляється усунення гендерної термінології задля попередження та профілактики небезпек, пов’язаних із нормалізацією психіатричних та психологічних відхилень у сфері законодавства.

Підсумовуючи, серед ключових негативними аспектами Стратегії упровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір – 2020» є:

1) Ігнорування природніх психо-біо-соціологічних властивостей чоловіка і жінки, які можуть впливати на профорієнтацію в освіті.
2) Відкидання будь-якого суспільного осмислення даної проблематики та намагань сконструювати конструктивні моделі поведінки для чоловіка і жінки. Клішування традиційно та історично сформованих уявлень про роль чоловіка та жінки: «гендерними стереротипами». Невиправдана інтенція документу до стирання будь-яких суспільних стереотипів, серед яких є численні конструктивні моделі поведінки.
3) Упереджене впровадження неверифікованої часом та недостатньо дослідженої гендерної теорії у законодавство. Впровадження понять «гендер», «гендерна ідентичність» та пов’язаних з ними, які не використовуються в автентичному значенні, будучи звичайним замінником слова «стать», проте закріплення яких загрожує психологічному здоров’ю нації унаслідок можливості легалізації практики «розмивання статевої ідентичності», як це відбувається в законодавстві деяких країн Європи та світу.


У сукупності із всього сказаного, пропонується скасуватиСтратегіюупровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір – 2020» як неконструктивну та небезпечну для України та українського народу, а також інших націй та етносів, які проживають у межах юрисдикції України.



Голова юридичного
департаменту
ГО «УАХП» Погоріленко А.В. __________ _________


[1]Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2016/proekt-gendernoyi-strategiyi.doc
[2]Ґабріела Кубі, «Глобальна сексуальна революція: руйнування свободи в ім’я свободи», Тернопіль;, "Мандрівець", 2018, стр.14
[3]Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2016/proekt-gendernoyi-strategiyi.doc- сторінка 3.
[4]Sexual Orientation and Gender Expression in Social Work Practice, edited by Deana F. Morrow and Lori Messinger (2006), page 8
[5]Італія; Fisher, A.D., Ristori, J., Castellini, G. et al. J Endocrinol Invest (2017) 40: 953
[6]Baudewijntje P.C. Kreukels, Baudewijntje P.C., Baudewijntje P.C. Kreukels, Birgit K?hler Gender, et al., Dysphoria and Gender Change in Disorders of Sex Development (March 29, 2018)
[7]Leena Nahata et al., Mental Health Concerns and Insurance Denials Among Transgender Adolescents, doi.org/10.1089/lgbt.2016.0151
[8]HG Virupaksha, Daliboyina Muralidhar, Jayashree Ramakrishna, Suicide and suicidal behavior among transgender persons, doi: 10.4103/0253-7176.194908
[9]DOI: 10.I037/a002960



Категорія: Бібліотека » Наукові статті

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам Зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

Им'я:*
E-Mail:
Коментар:
Введіть захисний код: *