Українська асоціація християнської психології

Актуальність дослідження. Соціальна адаптація особистості завжди була предметом особливої уваги з боку суспільства. Водночас те, що український соціум переживає перехідний період свого розвитку, зумовлює виникнення ряду негативних явищ, які ускладнюють процес соціальної адаптації особистості і викликають його порушення – соціальну дезадаптацію. Особистість перехідного періоду – це індивід, який значною мірою втратив орієнтири у принципах побудови своїх взаємовідносин з іншими людьми, групою, суспільством. Зазначені негативні тенденції яскраво проявляються у підлітковому віці, який є сам по собі критичним з погляду онтогенетичних психофізіологічних змін. Тому однією із нагальних проблем як самого індивіда, так і соціуму є пошук ефективних шляхів подолання соціальної дезадаптації в цілому і дезадаптивної самоорганізації підлітків зокрема, а відтак і тих чинників, котрі детермінують виникнення цього феномену.

До психологічних чинників, які впливають на дезадаптацію, належать: особливості уваги, пам’яті, інтелекту підлітків, деформація мотиваційної сфери, акцентуації характеру, несформованість способів соціально прийнятної поведінки, педагогічна запущеність. Поділяємо думку Н. Максимової про те, що незадоволення базових потреб дітей є основою дезадаптації.

Все зазначене вище і зумовило мету статті, а саме – обґрунтувати соціально-психологічні чинники дезадаптації у старшому підлітковому віці.

Гусак Петро Романович, Ph.D., к.ф.н.
Кафедра філософії
Український католицький університет

Останнім часом я почав натрапляти у стрічці новин ФБ на дописи псевдо-язичників про те, що Ісус Христос – то “перший інтернаціоналіст”, що бідні українці сперечаються про те, котрий патріархат кращий – Київський, Московський, чи Константинопольський, а насправді об’єкт їхнього поклоніння, себто – Ісус Христос – цілковито чужий і ворожий українській нації...

Ця книжечка побачила світ українською мовою у 2004 році стараннями довголітнього приятеля “Руху за життя” Франка Вільяма Лаєна (Frank William Lyon). Я був мовним і науковим редактором перекладу. Текст книжечки – дискусійний, однак простою та зрозумілою мовою загострює увагу читачів на ті процеси, які відбувалися в середовищі Католицької Церкви тоді, але не припинилися й досі, і схоже, що тепер осягають свою кульмінацію. Тому книжечка й надалі актуальна: вона спонукає до ґрунтовного осмислення викладених у ній тверджень та до дій, які мали би бути належною відповіддю на ситуації, що тривають і в сьогоденні.

Петро Гусак



Філіп Тровер вивчав історію в Оксфорді і після військової служби став журналістом. У 1953 році він навернувся до Католицької віри і почав досліджувати та писати здебільшого на теми, пов’язані з Церквою. Його позиція як журналіста дала йому змогу стежити за приготуваннями і працею Другого Ватиканського Собору та Синодів, що відбувалися після нього.
Як історик, Тровер простежив витоки “Модерністського” руху від ХІХ століття до його відродження після Другої світової війни, та його спроби, своїми помилками звести Собор на манівці. Брошура “Бунт науковців”(The Revolt of the Scholars) пояснює дещо про той безлад, щоб не сказати відкрито – сектантство, яке виникло в часі після Собору.
Важливою подією у відновленні доктринальної ортодоксійності всередині Церкви було опублікування Катехизму Католицької Церкви, який зараз доступний по-українськи. Праця Філіпа Тровера описує тло, в контрасті до якого було видано Катехизм і дає нам змогу виявити впливи “Модернізму”, які ще мають вагу, особливо на територіях, де він виник – в Центральній та Західній Европі.
У 2003 році опубліковано ще одну працю Тровера, яка подає більш широкий опис наслідків впливу “Модернізму” не лише на науковців, але й на життя Церкви загалом. Її назва: “Безлад та істина, історичне коріння сучасної кризи у Католицькій Церкві”(Turmoil and Truth, the Historical Roots of the Modern Crisis in the Catholic Church).



Львів. 2004 рік.