Українська асоціація християнської психології

«Нові шляхи в психоаналізі» - найсміливіша робота Карен Хорні. Критично переробивши основні погляди Фрейда, Хорні переносить акцент з анатомо-фізіологічної інтерпретації неврозів на соціальну. Кінцеву мету психоаналітичної терапії вона бачить в тому, щоб допомогти пацієнту взяти свій розвиток у власні руки, знайти точку опори в собі самому.

Карен Хорні - німецько-американський психолог, психоаналітик, учениця З. Фрейда, яка розробила поряд з К.Г. Юнгом і Е. Фроммом новий підхід до психоаналізу.

«Наші внутрішні конфлікти" - перше в світовій практиці систематичний виклад теорії неврозу - причин невротичних конфліктів, їх розвитку та лікування. Підхід Хорні радикально відрізняється від відповідних теорій 3. Фрейда, Е. Фромма, А. Адлера і К. Юнга своїм творчим потенціалом, гуманізмом і оптимізмом.

Карен Хорні - німецько-американський психолог, психоаналітик, учениця З. Фрейда, яка розробила поряд з К.Г. Юнгом і Е. Фроммом новий підхід до психоаналізу.

Карен Хорні (1885-1952) відома не тільки як яскрава представниця неофрейдизму (напрямки, які виникли в наслідок зростаючої незадоволеності ортодоксальним психоаналізом), але і як автор власної оригінальної теорії, а також одна з ключових фігур в області жіночої психології. Вона єдина жінка-психолог, чиє ім'я значиться в ряді засновників психологічної теорії особистості.

Книга «Самоаналіз» (1942) стала першим посібником з самоаналізу, призначеним допомогти людям самостійно долати власні проблеми. Для психологів, психотерапевтів, соціальних працівників, педагогів та всіх, хто цікавиться питаннями психології та розвитку особистості.

Ніколи ще батькам не доводилося так важко, як у наш час! Здається, що сучасний світ збожеволів. Однак у багатовіковій людської історії постійно зустрічаються приклади того, як Бог діяв в житті молодих людей, чиє оточення було не менше божевільним. Точно так само Він бажає діяти у вашому житті.
Проникливо, чесно і щиро Чіп Інгрем ділиться уроками, витягнутими з власного досвіду виховання чотирьох дітей. Він оповідає про свої невдачі і про труднощі підліткового віку. Він показує, як Господь використовував все, що відбувалося, щоб всі члени сім'ї Інгрем прийшли до Нього.
Заняття 1-4. Фундаментальні принципи, які змусять вас по-новому поглянути на роль батьків та роль Бога в виховному процесі.
Заняття 5-7. Практичні уроки про дисципліну, у тому числі біблійне вчення про фізичне покарання - коли і як його застосовувати, а також якого настрою неодмінно дотримуватися при цьому.
Заняття 8-9. П'ять основних «каменів» виховання. З усього потоку інформації для батьків тут виділяється декілька простих істин, на які можна опертися в складних ситуаціях.
Ці дев'ять занять змінять ваше життя - адже ви дізнаєтеся, як бути мудрими батьками, незважаючи на всі безумство навколишнього світу!

відео

Тренінги для психологів
1-2. Дитяча травма : психотерапія кризи.
3. Дитяча травма: інструменти роботи психотерапевта з батьками та опікунами.


Про тренера: Мадлена Розенблюм-Санчук (Ню-Йорк, США). Впродовж 25 років практикуючий психотерапевт і клінічний соціальний працівник. Працювала в клініках Ню-Йорку, а зараз веде приватну практику. Автор книг для батьків у питаннях виховання дітей

Психология и церковь, наука и религия, священник и психолог – тема сопоставления этих понятий возникает постоянно в самом разном контексте. Один из номеров журнала “Нескучный сад” был посвящен этой проблеме. Ее актуальность не исчезла: несмотря на то, что отошло в прошлое противостояние психологии и церкви, священнослужители и богословы по-прежнему относятся к психологии отрицательно.

Я и мои коллеги, как психологи, так и священнослужители, неоднократно обсуждали проблему положения человека входящего в Церковь: новоначального, только начинающего свой покаянный путь, с одной стороны, в сравнении, с человеком, который начинает длительную психотерапию, становится клиентом, настраиваясь на длительную работу. Что общего у того и другого? Сравнима ли деятельность практического психолога и пастыря? Подменяется ли работа психолога, служением священника,

«МЫ ЖИВЕМ, А СМЕРТЬ НАС СТОРОЖИТ...»*

Аннотация. Рассматривается отношение к времени жизни и смерти на всех возрастных этапах человека. Показано, что смерть уводится из ясной презентации сознанию в темницы бессознательного, при этом ложь накануне смерти лишает его сочувствия и жалости. Акцентируется мысль на том, что, когда делать уже не можешь, надо научиться жить и что успокоение на счет смерти становится на пути к полноте бытия, когда становится не страшно и когда возникает
жажда духовного. Однако человек может лишить себя автономии духовного присутствия.
Ключевые слова: смерть; жизнь; отношение к смерти на этапах возраста; ложь; умение быть; смерть как способ бытия; ужас перед смертью; духовная жажда; проблемы внутренних смысловых коллизий; обособленное самосозидание.