Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене - вірує не в мене, а в того, хто послав мене. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. Я - світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ. Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього. Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти. І я знаю, що заповідь його - життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.» (Іван.12:44-50)
А слово Боже росло і множилося. (Дії.12:24)
Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. (Дїї.13:5а)
А слово Боже росло і множилося. (Дії.12:24)
Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. (Дїї.13:5а)