скільки доречних приводів для радости подарувала нам Божа щедрість. Нас із небуття приведено до буття, Творець створив нас за своєю подобою, ми маємо розум, дар мови, бо такою є наша досконала природа, завдяки якій ми пізнали Бога. Уважно вивчаючи блага творіння, ми по вивченому, неначе по якихось письменах, пояснюємо собі величний Божий промисел стосовно всього та Божу мудрість. Ми здатні розрізняти добро і зло, сама природа навчила нас вибирати корисне й уникати шкідливого. Ми були розлучені з Богом через гріх, але знову наближені до Нього, оскільки кров Єдинородного звільнила нас від ганебного рабства. А надія на воскресіння, на насолоду ангельськими благами, на Царство Небесне й обіцяні блага, що їх неможливо збагнути та описати словами! Як же то можливо, щоб не визнати це достатньою причиною для радости та для безперервних веселощів? Та й ще гірше - думати, що лише той, хто насичує черево, забавляє і себе музикою, спить у м'якій постелі, живе життям, сповненим радощів. Я ж вважаю, що ті, котрі не позбавлені здорового глузду...
Святий Василій Великий
